Таким чином, поняття природи в широкому розумінні слова означає весь об'єктивний матеріальний світ, включаючи і суспільство, і людину. У вузькому розумінні природа - це природне середовище проживання суспільства і людини, біо-сфера. Самі суспільство і людина в таке вузьке розуміння природи не входять. Взаємодія природи і суспільства опосе-редкована соціально-економічними і науково-технічними фа-кторами. Сучасна науково-технічна революція розширила оволодіння людством стихійними силами природи і водночас поставила його в певну залежність від характеру використан-ня і цілей застосування як освоєних сил природи, так і тих, що підлягають освоєнню. Повинні набути всебічного розвитку можливості раціонального освоєння природи, при якому при-рода - загальнонародне, загальнолюдське надбання, людина - основна мета виробництва, а саме виробництво - сфера раціо-нального освоєння людиною природи.

6.3. Екологічні проблеми, її наукові, соціально-філософські та етико-гуманістичні аспекти. Науково-технічна революція і нерозумне втілення її дося-гнень в практику привели людство в цілому і зокрема наше суспільство до екологічної кризи, яка поширюється і поглиб-люється. Під загрозою знищення знаходяться не тільки окремі види флори і фауни, але й вся жива природа. В живих органі-змах виникають шкідливі мутації. Контакти людини з пести-цидами ведуть до змін біотоків мозку, розвивають депресії і подразливість. Фунгіциди і гербициди здатні викликати рак. Варварське знищення лісів порушує баланс кисню в атмосфе-рі, зменшує кількість води, деякі промислові відходи руйну-ють озонний шар, що є природним бар'єром шкідливих ультрафіолетових променів. Міліють річки і озера. Ми є свідками таких явищ як глобальне вимирання типових живих структур (зменшення площі тропічних лісів), повсюдне вимирання тва-ринного світу (зникають певні види тварин. В Україні уже "хрущі" над вишнями", як писав Т.Шевченко, не гудуть). Для прикладу наведемо декілька даних по Україні. Так, наприклад, в Україні розташовано понад 1000 шкідливих хімічних заво-дів. Нині у 98 містах України вміст шкідливих речовин в ат-мосфері перевищує в 60 і більше разів, там живе 80 відсотків населення республіки. І 200.000 гектарів плодоносних земель України насичено 10 мільярдами тонн шкідливих промисло-вих відходів, які активно "працюють". З 4,5 мільярдів карбо-ванців, що їх виділено Україні на нове будівництво, майже половину буде використано на будівництво екологічно шкід-ливих об'єктів. Внаслідок варварського господарювання в Україні щезли 20.000 малих річок. Нині 65 відсотків річного стоку Дніпра використовуються промисловими підприємст-вами - тоді як граничне допустима цифра - 20 відсотків, це помітно знижує, якість води, а також знижує рибопродуктивність і може призвести до втрати Дніпра як постачальника пи-тної води. 36 мільйонів жителів України, що споживають воду Дніпра, можуть залишитись без питної води вже у XX століт-ті. У Донецькій області 43 відсотки проб води не відповідають санітарним вимогам - у них перебільшено вміст фенолу, важ-ких металів та інших шкідливих домішок. Інакше кажучи, 50 відсотків населення Донецької області споживає воду, яку пи-ти не можна. На Рівненській АЕС не вистачає води, щоб охолоджувати атомні реактори. Для цього вже використовують підземні води. З цієї причини щезла вода з криниць, земля осіла і порепалась - щілини до одного метра завдовжки, до 10 метрів завглибшки - життя стало неможливим.

Водозабезпеченість України в 10 разів нижча від необхід-ного рівня з розрахунку на 1 людину. Сучасна технізація і технологізація призвели до того, що розходяться темпи розви-тку природних і штучних процесів. В цьому глибинна причи-на посилення загрози глобальної екологічної кризи. Сутність її в швидкій антропогенній зміні біосферної обстановки. Па-радокс людського існування полягає в тому, що свідома доці-льна діяльність людини має стихійну, руйнівну щодо біосфери спрямованість. Важливо усвідомити, що екологічна криза викликається не тільки зростанням масштабів людської діяльності, але й тими ціннісними установками, якими керує-ться сучасне суспільство (до природи відносяться тільки як до об'єкта дослідження, випробування, споживання, підкорення).

Звідси один із виходів з кризи: змінити цінності установ-ки. Зрозуміти, що людина і природа - два відносно самостійні, але взаємозумовлені суб'єкти. Споживацьку орієнтацію змі-нити на цілісне, творче спілкування з природою. Формувати і розвивати етику любові до природи. Критерієм взаємодії лю-дини з природою повинно бути самовідтворення природи, біосфери в цілому.

Розв'язання екологічних проблем залежить також від ха-рактеру розвитку економіки. Коли виробнича діяльність, пра-ця не упорядковані і не регулюються, вони стають стихійними і руйнівними силами.

Невідкладне розв'язання питань раціонального природо-користування і охорони навколишнього середовища - не-від'ємна частина економічного і соціального розвитку будь-якої країни. Природоохоронна діяльність особливо повинна розгортатись в регіонах з високою концентрацією добувної і переробленої промисловості, сільськогосподарського вироб-ництва.

Що означає економічний захист природи? Це перехід від екстенсивної економіки до інтенсивної, перехід до екологізації економічного розвитку і управління народним господарст-вом, від природоруйнівного до природозберігаючого типу функціонування економічної системи. Для цього необхідно перебудувати всю систему економічних відносин. В першу чергу, йдеться про необхідну економічну оцінка всіх ресурсів, що використовуються в суспільному виробництві. Необхідно дотримуватись принципу оптимальності - орієнтації на максимально можливі тривалі результати. Опти-мальна оцінка вказує на фактичну віддачу, наприклад, даної ділянки землі, і потенціальні можливості при раціональному сільськогосподарському виробництві. Науково обґрунтовані економічні оцінки зберігаючих ресурсів, затрат на здійснення природоохоронних, природозберігаючих заходів дають мож-ливість виміряти результати ефективності економії того чи іншого ресурсу. Економічні оцінки природних ресурсів в по-єднанні