Актуальним є дослідження і прогнозування змін геогра-фічної оболонки там, де знаходяться нафтові плівки в океанах, аерозольні хмари в атмосфері, де виявлені мутанти, антропо-генні геохімічні мутації, ерозії, зростання пустинних зон. Ра-ціональна територіальна організація виробництва допомагає оптимізації відносин суспільства і природи. Людство в цілому і кожна країна зокрема стоять перед проблемою створення "нової" природи, придатної для життя і розвитку суспільства в конкретних регіонах і відповідно до критерію стійкості всієї біосфери. Можна свідомо створювати, формувати нове сере-довище, в якому суперечність між соціально-економічними і природними блоками геосистем зведена до мінімуму.

Перетворюючи і підкоряючи собі природу, людина по-винна не тільки пристосовуватись до неї, скільки пристосову-вати природу для кращого задоволення своїх потреб у відпо-відності з законами природи. Відмовитись від науково-технічного прогресу, сучасного промислового і сільськогос-подарського виробництва людство не може, отже треба не по-вертатись "назад до природи", як радив французький філософ Ж.-Ж.Руссо, а йти до природи шляхом адаптації і гармонізації відношень між суспільством і природою, управління природ-ними і соціальними процесами. Вчені передбачають, що мож-ливе перетворення біосфери і техносфери в ноосферу. Менше буде непередбачених побічних наслідків вмішування людини в природу. Проводитимуться такі глобальні акції, як регулю-вання клімату, водного режиму планети, відкриття і використання нових видів сировинних і енергетичних ресурсів. "Вписування" виробничої діяльності в природний кругообіг заміниться управлінням штучних кругообігів гігантської соціоприродної системи.

Сьогодні оптимізація відношень між суспільством і при-родою як найбільш бажаних і сприятливих, досягається: 1) науково-обгрунтованою економією експлуатації природних ресурсів, раціональним природокористуванням; 2) покращен-ням і збагаченням природного середовища, раціональним природоперетворенням; 3) ефективною охороною природи.

Сучасна науково-технічна революція впливає на цей про-цес оптимізації тим, що більш широко застосовуються і сис-тематично вдосконалюються очисні споруди і апарати з вида-лення забруднювачів в кінці виробничого процесу, а також попереджується можливість забруднення. Безперечно, ідеалом матеріального виробництва в екологічному відношенні є від-сутність будь-яких шкідливих відходів. До такого ідеалу нас приближують суттєве розширення біотехнології, практичне використання основоположних принципів біоніки. З точки зо-ру практики, біотехнологія - це використання мікроорганізмів у виробництві, скажімо, амінокислот, вітамінів, одержання хімічних елементів і навіть енергії. Біонізація виробництва спирається на використання законів функціонування живих систем.

Отже, пізнання природи здійснюється через вивчення її самої по собі і через взаємодію суспільства, людини з приро-дою. І в першому, і в другому випадках нас цікавить природа як об'єктивна, матеріальна основа буття для людського жит-тя. Тому людину так турбує невміле, неконтрольоване, не-компетентне вмішування її в природу, яке може знищити, або, в кращому випадку, значно погіршити саму основу існування людства.

6.4. Екологічні наслідки діяльності людини. Екосистема Землі формувалась і мільярди років. Гомініди з’явилися біля двох мільйонів років, 200 – 150 тисяч, сучасна людина (Homo sapiens – Людина розумна) – біля 40 тисяч року тому. За таку геологічну мить людини ґрунтовно розблокувала земну екосистему.

З розвитком знарядь праці людина має можливість безкінечно розмежуватись. Ще дві тисячі років на Землі було 300 мільйонів людей, сьогодні – 6,4 мільярди.

Люди розселились по всій Землі і степінь їх впливу на природу зросла порівняно з іншими живими істотами. Завдяки своєму розуму, людина пристосовує собі природу до своїх потреб. Таке пристосування до природи, підкорення її має щораз більш наступальний, агресивний характер. І це свідчить про нерозумність людини. Людина розумна із-за того, що живе для свого матеріального задоволення, надає переваги матеріально-чуттєвому стала людиною нерозумною, пришвидшуючи собі кінець.

На сьогодні людина пристосувала до своїх потреби біля половини земної поверхні: 26% - під пасовиська, 11% - під ріллю і лісництво, 3% - для будівництва житла, промислових об’єктів, транспорту і сфери послуг.

В результаті вирубкі лісів сільськогосподарські угіддя збільшились з 1700 року в шестеро. Світлої прісної води людство споживає половину із доступних джерел. Половина річок Землі обміліла і забруднена. 60% із 277 великих водних артерій перегороджені греблями та іншими інженерними спорудами, що змінило екологію водойми і гирла рік.

За 400 років на Землі зникло 484 види тварин і 654 види рослин. Людина виловили дві третіх морських тварин. Зруйнована десята частина коралових рифів.

Людина завалила планету промисловими і побутовими відходами. Адже із загальної маси добутої природної сировини в кінцевий продукт споживання перетворюється тільки десята частина.

Розвинута промисловість і сільське господарство створили різні способи забруднення середовища. Це і різні переробки речовини, і транспортні засоби, і промислові процеси металургії, і хімічні виробництва, і побутові відходи, і гнілісні відходи землеробства і тваринництва.

Двоокис сірки і різні утворення азоту окислюють краплі води, що збираються в хмарах. Окислення води у виді води, снігу отруює грунт, водойми, ліси. Вимирає озерна риба, ліси стають мертвими, лісні тварини гинуть.

Викиди в атмосферу вуглекислого газу, метану, окису азоту мають планетарний характер. А саме вони викликають парниковий ефект. В 1750 році людство викидало в атмосферу тільки 11 млн. тонн СО2, сьогодні – 24 млрд. тонн. За два століття вміст метану в атмосфері зріс у двічі. А він у 20 разів збільшує парниковий ефект ніж СО2

Сьогодні середня глобальна приземна температура підвищилась на 0,60 С. Сніговий покрив з 1960-року скоротився на 10%, а товщина льоду на Північному Льодовитому океані за декілька останніх десятиліть зменшилась на один метр. Рівень Світового океану за останніх 100 років підвищився на 7-10 см. Таке потепління змінює динаміку водних потоків, перерозподіл осадків, а це породжує різні природні катастрофи – повені, урагани, засухи, лісові пожари. Кількість