Висновки.

Розкриваючи зміст даної теми можна зробити ряд висновків:

виникнення феодальної держави в Німеччині було закономірним явищем.

Суспільний устрій в державі складався з таких класів.

а) військово-рицарський клас до якого відносились герцоги, грань, фогти;

б) середнє та дрібне рицарство;

в) середнє дворянство та духовенство;

г) селянство.

державний устрій складався з таких органів управління:

а) імператор;

б) групи могутніх світських і духовних феодалів – колегія куаферів, як постійно діючий орган управління;

в) рейхстаг – загальноімперський з’їзд, який складався з трьох колегій: колегія курджоретів, князів і вільних панів та колегія представників імперських міст.

джерелом права феодальної Німеччини був звичай. Серед них виділяються “Саксонське зерцало” та “Швабське зерцало”. Іншим важливим джерелом права був закон. Серед німецьких кодифікацій виділяються Кароліна Кримінальний кодекс, що передбачав можливі злочини та покарання за них.

Таким чином до кінця ХVШ ст. Політичний устрій імперії зберігав вигляд станової монархії, при своєрідній конфедеративній формі державної єдності.

Вступ.

Феодальне суспільство так само, як і рабовласницьке було класовим, воно базувалося на експлуатації людини людиною. Відмінність полягає в тому, що за феодалізму трудящі вже не були рабами, а лише особисто залежними від своїх панів, чи в гіршому випадку кріпаками представників пануючого класу, який називався класом феодалів. Феодалізм, як суспільний лад був неминучою і необхідною стадією в історії розвитку людства, але в порівнянні з рабовласницьким ладом він виступає більш прогресивним явищем, хоч і характеризується ще слабким суспільним поділом праці. Дані суспільні явища були характерними для багатьох країн Європи особливо для феодальної Німеччини.

Процес феодалізації в Німеччині йшов повільніше ніж у інших європейських державах. Закріпачення селянства затягувалось, товарно – грошові відносини не набували поширення. Значна частина селян общинників зберігала особисту свободу і незалежність від феодалів, земельні наділи цієї категорії селян оброблялися частково з використанням праці наймитів.

Особливістю політичного розвитку Німеччини середніх віків був поступовий розпад її на окремі князівства, які зберегли свою незалежність аж до ХІХ ст. Причини цього явища полягали в тому, що економічний розвиток Німеччини проходив нерівномірно, а тому інтереси регіонів не співпадали. Крім того, прагнення німецьких королів завоювати Італію, боротьба з папою римським послабила їхню владу в країні. І нарешті імператорська влада не могла встановити необхідний зв’язок із третім станом (міщанами) і зробити його опорою. Німецьке суспільство було розділено в основному на дві групи: військові – лицарство і податнені – селянство. Актуальність даної теми полягає в тому, щоб детально дослідити процес феодалізації німецького суспільства, виявити основні причини, що сприяли його розвитку.

Предметом дослідження даної роботи є детальне висвітлення особливостей органів державного управління феодальної Німеччини та ознайомитись з нормативною базою, яка була на той час та як з її допомогою регулювалися відносини в суспільстві.

Висновок.

Наведене вище дозволяє прийти до висновку, що економічно-правове життя суспільства пов’язане забезпеченням виконання зобов’язань вимагає детальнішого врегулювання цих положень. Невжиття відповідних нормативно-правових заходів може призвести до погіршення умов економічно-бізнесової співпраці. Все гостріше настає питання про оновлення нормативно – правової бази щодо забезпечення виконання зобов’язань.

Одним із найважливіших способів охорони правових та економічних інтересів є удосконалення інститутів виконання цивільно-правових зобов’язань. На даний час неустойка (штраф, пеня), застава розглядаються як наслідки невиконання зобов’язань. Однак це необхідно законодавчо прямо передбачити у відповідному розділі Цивільного Кодексу України. На мою думку, доцільним є якомога швидше прийняття нового Цивільного кодексу. Звідки випливає нагальність прийняття Закону України “Про заставу” в абсолютно новій редакції, Закону України “Про іпотеку”, нормативно-правового інституту, який би детальніше регламентував інститут утримання. Наданий цей інститут ще не набув поширення в Україні, але він інтенсивно використовувався в країнах Європи. З вступом в силу нового Цивільного Кодексу утримання як інститут забезпечення виконання зобов’язань набуде юридичного закріплення.

Окрім цього актуальним є необхідність прийняття Закону України “Про неустойку”, який би враховував стан цивільно-правової практики з цього питання, а також новітні досягнення цього інституту в країнах Європи та США.