Прихильниками соціалістичного типу держави були Маркс і Енгельс. Так, висвітлюючи справжню природу і цілі буржуазної держави, Маркс і Енгельс називають її платною служницею буржуазії.

“Буржуа, - пишуть Маркс і Енгельс, - добре оплачують свою державу і примушують націю оплачувати її, щоб мати можливість безкарно платити мало; доброю платнею держава забезпечує себе в особі державних службовців силу, котра їх охороняє, - поліцію”.

У “Маніфесті Комуністичної партії” - вони визначили головне завдання пролетаріату - повалення влади буржуазії з її урядом та її законами і встановлення своєї влади. Диктатуру пролетаріату вони розглядають як державу перехідного періоду від капіталізму до соціалізму. У “Маніфесті” висвітлена соціальна сутність держави, визначені умови її виникнення. Держава, як стверджує Енгельс, передбачає окрему від усієї маси, яку становлять її громадяни, особливу публічну владу. Енгельс довів, що в суспільстві, яке базується на приватній власності і експлуатації, кожний з типів держави залишається типом експлуататорської держави.

“Так, антична держава була переважно державою рабовласників для придушення і приборкання рабів, феодальна держава - органом дворянства для підкорення кріпосних селян, а сучасна держава є знаряддям експлуатації найманої праці капіталом”1.

РИСИ ПЕРЕХІДНОГО ВІД СОЦІАЛІСТИЧНОГО ДО СОЦІАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО ТИПУ ДЕРЖАВИ

Однак, в більшості колишніх соціалістичних країнах з настанням економічної, ідеологічної кризи влади соціалістичний спосіб життя не витримав випробування. По своїй суті відбулися чи відбуваються соціальні революції або мирним шляхом, або збройними. Мирні шляхи в Україні, Білорусії, Чехії, збройні - Румунія, Югославія. Для цих революцій характерно, що зміна ладу поєднана з національно-визвольною боротьбою, оскільки було сказано, що в соціалістичних суспільствах відбувалась уніфікація особи, етносів.

На зміну соціалістичних відносин приходять ринкові. Наступає перехідний період від соціалістичного типу держави до соціально-демократичного. Кожна з цих держав природним шляхом повинна пройти у найкоротший час ті відносини у всіх сферах життя, які відбулися у розвинутих державах.

Найбільшою небезпекою для держав соціально-демократичної орієнтації є повернення до старої ідеології і гальмування процесів ринкових відносин. Феноменом державної влади в Україні при соціальних змінах являється те, що майже всі владні структури, які очолювалися при соціалістичних відносинах, хоча і потерпіли зміни, але самі чиновники, навіть ті, для яких ідеї соціалізму є способом життя, не потерпіли репресій і навіть зміщення посад. Держава намагається використати їх у перебудовних процесах, враховуючи їх знання і досвід в економіці, управлінні.

УКРАЇНСЬКІ ВЧЕНІ - ПРО ІСТОРИЧНІ ТИПИ ДЕРЖАВ

З виникненням держави виникають і розвиваються різноманітні теорії про державу. Протягом довгого історичного розвитку держав різних типів виникали та історично розвивалися теоретичні уявлення передових людей про покращення наявного становища, про підвищення місця й ролі людини в державі та суспільстві.

Сьогодні у теорії держави і права існують різні класифікації історичних типів держави, зокрема і українськими вченими.

Так, Сергій Подолинський пов’язував виникнення держави з певною суспільною потребою, з формуванням класів.

Він вважав, що у первісному суспільстві не було класів і держави, всі справи вирішувалися громадою.

Він підкреслює, що в умовах рабовласницького суспільства держава виконує функцію захисника інтересів рабовласників, допомагає їм зміцнювати своє економічне й політичне становище.

В епоху феодалізму класова боротьба посилюється й ускладнюється. Зростає роль держави як апарату насильництва, дістає більш яскравий вияв її експлуататорська суть. “Починаючи з продажу своїх підданих у рабство, - писав Подолинський, - королі (царі) користувалися більшою мірою всіма формами феодалізму: солдатчини, лихварства, що панували в їх країнах”1.

В епоху капіталізму особливо зростає роль держави, як органу насильства і гноблення трудящих мас, головним чинником стає союз держави і капіталу. Страх перед розвитком і посиленням класової боротьби пролетаріату і перспективою соціалістичної революції, зазначав Подолинський, зближує і об’єднує в єдиний фронт усі сили, які роблять основну ставку на буржуазну військово-бюрократичну машину.

Подолинський вийшов за межі послідовного “общинного” соціалізму. Він зрозумів важливість і значимість соціально-економічної функції общини і як політичного осередку суспільства, необхідність поділу праці і планування за соціалізму як основних факторів його функціонування.

Петро Кропоткін у ряді праць також розглядає питання про призначення й сутність держави. Якщо церква має своєю метою тримати народ у духовному рабстві, то мета держави - тримати його в напівголодному стані, в економічному рабстві: “Держава - дещо більше, ніж організація адміністрації з метою втілення “гармонії” в суспільстві, як це твердять в університетах. Це - організація, вироблена й удосконалена повільним шляхом протягом трьох сторіч, щоб підтримувати права, набуті певними класами, і користуватись працею робітничих мас; щоб розширювати ці права і створювати нові, котрі призводять до нового закріпчення обездолених законодавством громадян. Такою є справжня сутність держави”.

Мислитель писав про класовий характер і феодальної, і капіталістичної держави. Він вважав, що буржуазна держава є спадкоємницею держави феодальної з огляду на експлуататорський характер обох, ствреджував, що буржуазна революція не призвела до істотного поліпшення становища народу - на зміну одним гнобителям прийшли інші.

ВИСНОВКИ

Отже, основними причинами зміни типів держави є: економічний розвиток суспільства, яке потребує нових виробничих відносин; зміна соціальної структури суспільства; перехід державної влади