Фашизм

Фашизм (італ. , від fascio — пучок, зв'язування, об'єднання), політичний плин, що виник у капіталістичних країнах у період загальної кризи капіталізму і вираження інтересів найбільш реакційних і агресивних сил імперіалістичної буржуазії. Фашизм у влади — терористична диктатура самих реакційних сил монополістичного капіталу, здійснювана з метою збереження капіталістичної будови. Найважливіші відмітні риси Фашизму — застосування крайніх форм насильства для придушення робітничого класу і всіх трудящих, антикомунізм, шовінізм, расизм, широке використання держ.-монополістичних методів регулювання економіки, максимальний контроль над усіма проявами суспільного й особистого життя громадян, розгалужені зв'язки з досить вагомою частиною населення, що не відноситься до правлячих класів, здатність шляхом націоналістичної і соціальної демагогії мобілізувати і політично активізувати його в інтересах експлуататорського ладу (масова база Фашизму — по перевазі середні шари капіталістичного суспільства). Зовнішня політика Фашизму — політика імперіалістичних захоплень.

Спільність рис, властивих Фашизму, як політичному плину, не виключає існування різних його форм, обумовлених часто ступенем переваги політичних чи мілітаристських сил. Перевага мілітаристських сил характерно для военно-фашистських режимів.

У боротьбі за створення масової соціальної бази Фашизм висунув систему поглядів (т.п. фаш. ідеологія), що використовувала у значній, мірі реакц. навчання і теорії, що склалися до його появи (расистські ідеї Ж. А. Де Гобино, Ж. В. де Лапужа, X. Чемберлена й ін.; антидемократичні концепції Ф. Ницше й О. Шпетлера; антисемітизм; геополітика пангерматизм і т.д.).

У центрі фашистської ідеології — ідеї військової експансії, расової нерівності, «класової гармонії» (теорія «нар. співтовариства» і «корпоративності»), вождізму («принцип фюрерства»), усевладдя державної машини (теорія «тотальної держави»). У найбільш концентрованому виді ці ідеї були виражені в книзі А. Гітлера «Майн кампф» (1925). Дуже істотна риса фашистської ідеології — криклива демагогія з метою маскування її щирого змісту. Цій меті служило, зокрема, спекулятивне використання Фашизму популярності ідей соціалізму в масах.

Виникнувши як реакція на революційний підйом, настання якого зумовила Велика Жовтнева соціалістична революція в Росії; Фашизм перетворився в запеклого і небезпечного супротивника всього прогресивного людства і насамперед міжнародної революції робочого руху. Перші фашистські організації з'явилися навесні 1919 в Італії у виді напіввійськових дружин з націоналістично настроєних бувших фронтовиків. В жовтні 1922 фашистами, що перетворилися у велику політичну силу, був інсценований збройний «похід на Рим», що дав правлячим колам Італії привід для призначення 31 жовтня 1922 прем'єр-мін, ватажка італійських фашистів («дуче») Б. Муссоліні. Протягом наступних чотирьох років фашизм керівництво поступове ліквідувало буржуазно-демократичні основи, установлювало усевладдя фашистської олігархії. У 30-х рр. в Італії було завершено створення корпоративної держави, що сприяло мілітаризації італійської економіки. Демократії, профспілковий рух, политичні завоювання робітничого клас були ліквідовані. Уряд Муссоліні проводив усе більш активно політику імперіалістичної експансії. У 1935 фашистська Італія розв'язала війну проти Ефіопії, після захоплення якої (1936) взяла участь в інтервенції проти республіканської Іспанії (1936— 1939), у 1939 захопила Албанію, в жовтні 1940 напала на Грецію, а ще раніш, у червні того ж року, оголосила війну Франції, вступивши тим самим у другу світову війну 1939—45). У ході цієї війни фашистський режим в Італії зазнав аварії (1943).

Німецька фашистська Национал-соціалістична партія виникла в 1919 (офиційна назва — Націонал-соціалістична німецька робоча партіяця назва відбивало прагнення її організаторів використовувати в інтересах крайньої реакції вплив ідей соціалізму серед герм. трудящих). В обстановці політичної кризи, що поглиблювалося, спираючи на підтримку групи великих монополій і уклавши союз із впливовими колами в керівництві рейхсверу, вождь («фюрер») герм, фашистів Гітлер одержав наприкінці січня 1933 мандат на формування уряду. Інсценувавши підпал рейхстагу і приписавши провину за нього комуністам (див. Лейпцігський процес 1933), герм. фашисти протягом декількох місяців цілком «уніфікували» країну, обрушивши кривавий терор на всі демократичні і ліберальні плини, кидаючи у в'язниці і фізично знищуючи всіх дійсних і потенційних супротивників нацистського режиму. Слідом за Комунистичною партією були заборонені Соціал-демократична і вся традиції буржуазної партії. Були розпущені усі суспільні організації і насамперед профспілки, позбавлений своїх прерогатив парламент, скасовані усі форми суспільного контролю за державною адміністрацією. Створений націонал-соціалізмом механізм диктатури містив у собі апарат який виділявся крайньою жорстокістю (СА, СС, Гестапо, а також «Народний трибунал» і ін. органи фашистської юстиції), апарат організації впливу на населення (Націонал-социалистична партія, Націонал-соціалістичний жіночий союз, Гітлерівська молодь, Німецький робочий фронт, організація «Сила через радість» і т. д.), що контролював усі форми суспільств, діяльності, а також апарат по пропагандистській обробці мас (очолювався Міністерством пропаганди). У тісному союзі з генералітетом гітлерівський уряд проводив форсовану мілітаризацію Німеччини. Негайно був узятий курс па мілітаризацію економіки, що супроводжувався здійсненням різних форм державно-монополістичного регулювання (державного капіталовкладення, головні обороні та військові цілі, податкова політика, політика кредитів і запланованої інфляції, адміністративний контроль над господарським розвитком, примусовий синдицировання та картелірування промисловості, створення нових об'єднань монополістів і ін.). Були розірвані міжнародні угоди, що обмежували озброєння Німеччини, і проведений ряд агресивних актів, розрахованих на зміцнення військово-стратегічних позицій німецького, імперіалізму в його боротьбі за світове панування. У 1936—39 Німеччина разом з Італією брала участь в інтервенції проти республіканської Іспанії. У 1938 було зроблено насильницьке приєднання (аншлюс) Австрії, у 1938—39 захоплена і розчленована Чехословакія. Нападом на Польщу у вересні 1939 фашисткою Німеччина розв'язала 2-ю світову війну.

Виявившись у влади в Італії і Німеччині, фашисти поставили під свою егіду численні фашисткою і профашистської організації за