Соціальна зміна. Соціальний рух

Під терміном зміна прийнято розуміти найбільш загальну форму буття всіх матеріальних об'єктів і духовних явищ, яка пов'язана з частковим або певним пе-ретворенням зовнішніх або внутрішніх форм організації об'єктів, їх місцеперебу-ванням в тій або іншій точці простору, в тому чи іншому інтервалі часу. Якщо рух є зміна взагалі, то він притаманний всім об'єктам природи, бо немає таких об'єктів, які знаходилися б в абсолютному покої і не зазнавали будь-яких змін. Від простого механічного переміщення тіл в просторі до глибинних перетворень в структурі соціума - таким є діапазон змін. Постійно і безперервно від мікрорівня до макрорівня відбуваються багаточисленні зміни.

Універсальність зміни стосовно суспільства проявляється в тому, що вона притаманна всім елементам соціальної структури і проявляється на всіх етапах розвитку суспільства. Стосовно поняття розвитку - основної категорії, яка відбиває суть соціальної динаміки, поняття соціальна зміна є своєрідним смис-ловим різновидом, значення якого зростає, коли соціолог здійснює аналіз на мікрорівні, де і відбуваються чисельні види змін.

Проблема соціальної зміни була основною для соціології XIX ст. Інтерес до неї був викликаний:*

усвідомленням масштабу соціальних наслідків індустріалізації для євро-пейських суспільств;*

розумінням значення фундаментальної відмінності між європейськими індус-тріальними і так званими "примітивними суспільствами". Отже, теорія соціальної зміни була направлена на вивчення природи капіталістичного або індустріального суспільства за баченою відсутністю такого розвитку в суспільствах, які стали ча-стиною європейських колоніальних імперій. Така теорія зв'язана з питаннями роз-витку довготривалого і великомасштабного або макророзвитком.

Соціологічні підходи до зміни, в особливості ті, що характерні для XIX ст., можуть бути розділені на теорії соціальної еволюції і теорії революції. В першо-му випадку передбачається, що соціальна зміна включає основні стадії розвит-ку, такі як "військове або індустріальне суспільство", через які суспільство про-гресує від простих сільських аграрних форм до більш складних і диференці-йованих індустріально-міських форм. Такого роду теорії розвивались О. Контом, Г. Спенсером і Е. Дюркгеймом. Підхід до аналізу соціальної зміни в межах функціоналізма в деякій мірі залишається залежним від еволюційного погляду, оскільки за таким підходом зміна розглядається як адаптація соціальної систе-ми до оточуючого середовища через процеси диференціації свідомості індивіда і збільшення структурної складності. Теорії революційної соціальної зміни, зокрема засновані на ідеях К. Маркса, підкреслюють значення класового конф-лікту, політичної боротьби і стратегії імперіалізму як основних механізмів фундаментальних структурних змін.

Основною відмінністю у підходах до соціальної зміни залишається відмінність між теоріями еволюційними і революційними. Однак ці підходи можна класифікувати інакше, а саме:*

виходячи з рівня аналізу ("макро" або "мікро");

* на основі аналізованих факторів, що викликають зміни (ці фактори мо-жуть бути внутрішніми або зовнішніми стосовно до конкретного соціуму, інституту або соціальної групи);*

з точки зору причини соціальної зміни (демографічний тиск, класовий конфлікт, зміни у способі виробництва, технологічна інновація або розвиток

нових систем ідей і переконань);*

на основі рушійних сил зміни (новаторські інтелектуальні еліти, девіанти,

робітничий клас);*

з точки зору характера соціальної зміни (поступове розповсюдження но-вих цінностей і інститутів або повна руйнація існуючої соціальної системи).

Хоча проблема довготривалої структурної зміни все ще розглядається су-часною соціальною наукою, більшість соціологів вважає, що загальна теорія не може бути достатньо визначеною для того, щоб сприяти повноцінному аналізу історичної зміни. Соціологія XX ст. тяжіє до середнього рівня теорії, яка пояснює розвиток окремих інститутів, соціальних груп, культурних оди-ниць або окремих ідей і переконань, а не трансформацію суспільств в цілому.

Проблема соціальних змін актуальна для будь-якого суспільства, а тим більше для нашого, де вони набирають все більш динамічного універсального характеру. Враховуючи загальне філософське положення про всезагальний зв'язок і взаємодію об'єктів природи і суспільства, а також діалектику внутрішніх і зовнішніх зв'язків, можна припустити, що зміни також взаємодіють одна з одною. Щодо суспільства, то в ньому діють не локальні, а постійно діючі ланцюги змін, які і готують якісні перетворення в суспільстві і стимулю-ють ного розвиток.

В соціології прийнято виділяти такі типи соціальних змін, що впливають на соціальний розвиток:*

природні зміни (або зміни в природі), що відіграють неабияку роль в сус-пільному розвитку;*

демографічні зміни, які можуть мати приватний, локальний, глобальний характер і суттєво впливати на природу і соціальне середовище;*

зміни, що відбуваються у виробничій сфері (від примітивного до індустріального і постіндустріального суспільства), які слугують суспільному прогресу;*

зміни, що відбуваються в системі управління (від елементарних форм в сім'ї, до сучасних державних і міжнародних структур);*

зміни в соціальній організації (вдосконалюються традиційні зв'язки, вини-кають, завдяки інформації і комунікації, нові зв'язки, нові організації;*

зміни в межах соціальної структури (зміни в сім'ї, етнічних, соціально-кла-сових, політичних і т. д. системах);*

зміни, які відбуваються в духовній сфері соціального об'єкта.

Отже, зміни пронизують всю структуру суспільства, всі його рівні і слугу-ють передумовою соціального розвитку.

Важливий вплив на соціальні, соціокультурні зміни здійснюють наукові відкриття та винаходи, або їх симбіоз - "інновація". Відкриття завжди додає щось нове до культури, додає нову рису в запаси знань. Проте відкриття перетво-рюється у фактор соціальної зміни лише тоді, коли воно може бути використано, коли воно стало частиною суспільства або людських відносин. Так, наприклад, відкриття фізіологів і психологів, яке полягає в тому, що чоловіки і жінки мають одинакові інтелектуальні здібності, не змусило більшість чоловіків змінити свої установки стосовно статусу жінок, але зробило можливим відмовитись від пат-ріархальних відносин XIX ст. і знизило ступінь чоловічого детермінування в

суспільстві. Жінки наприкінці XX ст. стають прем'єрами, президентами, міністрами, членами парламента і це більше нікого