аналіз соціальних рухів передбачає поглиблений аналіз ситу-ацій, які сприяють виникненню і розвитку соціальних рухів, консолідації людей, орієнтованих на соціальні зміни. Існує декілька способів вивчення соціальних рухів: локальне вивчення, коли основна увага приділяється внутрішньому змісту руху без врахування факторів зовнішнього середовища; історичне або лонгітюдне вивчення, яке охоплює проблеми зародження і і розвитку соціального руху, передбачає розгляд його внутрішнього змісту за І допомогою різних методів опитування громадської думки;
порівняльне вивчення членства в русі, за яким аналізується поведінка як простих, рядових членів рухів, так і їх лідерів, або статистично (у відповідності з їх віком, статтю, політичним і економічним статусом, освітою і т. д.), або за допомогою інтерв'ю і біографічного метода для визначення їх спільних по-чуттів і мотивів поведінки;
вивчення рухів за допомогою аналізу їх звітів, промов пропагандистських заяв лідерів.
Не існує двох соціальних рухів, які повністю співпадали б за всіма характеристиками. Однак зазвичай рухи в процесі свого розвитку проходять чотири однакові стадії: занепокоєння, зворушення, формалізації і інституціоналізації. Яск-равим прикладом проходження всіх цих стадій є Народний Рух України на чолі з його харизматичним лідером В. Чорноволом, який трагічно загинув в бе-резні 1999 р.
Більшість учених-соціологів вважають, що соціальний рух закінчується стадією інституціоналізації. Але в дійсності для багатьох соціальних рухів це не остаточний етап. Треба пам'ятати, що рух може припинитися на будь-якій стадії свого розвитку. Під впливом зовнішніх умов, внутрішніх сил або після досягнення поставлених цілей багато рухів розпадаються або перетворюються в соціальні інститути або організації.
Основними умовами, сприятливими для появи і розвитку соціальних рухів, є:*
культурні течії, під якими розуміються зміни в цінностях і нормах поведін-ки людей. Розробник концепції культурних течій американський соціолог М.Герсковитц визначав їх як процес, в якому "невеликі деформації повільно змінюють характер і форми стилів і способів життєдіяльності людей, але ре-зультат дії цих змін є очевидним". Беручи участь в культурних течіях, більшість людей розвиває нові ідеї про те, яке суспільство їм потрібне і як воно має відноситися до своїх членів. Тривалий розвиток демократичного суспіль-ства - приклад культурних течій. Другий приклад: відхід значної кількості лю-дей від матеріалізму до духовного життя і релігії;*
соціальна дезорганізація, яка породжує аномію і відчуження, невпевненість, соціальний страх, занепокоєність. Раніше діючі правила і норми не вважаються більше корисними і надійними, а колишні цілі здаються недосягненими. В той же час інші правила відсутні, а нові цілі уявляються невартими для
зусиль, що витрачаються. Така невизначеність в ситуації, роз'єднаність людей слугують ідеальним середовищем для зародження і розвитку соціальних рухів. Невизначеність норм і цілей частіше викликають соціальні рухи, ніж бідність і злиденність, корупція, соціальна нерівність. В дезорганізованому, нестабільно-му суспільстві, в суспільстві, яке змінюється, як правило, процвітають соці-альні рухи;*
соціальна незадоволеність, тобто загальна незадоволеність людей умова-ми життя і системою соціальних відносин в даному суспільстві, яка настає в результаті усвідомлення людьми розриву між тим, що вони мають, і тим, що вони могли б мати. Наприклад, коли після розвалу СРСР відкрився залізний занавіс і люди побачили більш високий рівень життя в інших країнах, таке відкриття породило незадоволеність, бо багато людей зрозуміло, що могли б жити у значно ліпших комфортних умовах.
Важливою для соціології с також проблема особистісної сприйнятливості до соціальних рухів. В стабільному, високоінтегрованому суспільстві з незначни-ми соціальними напругами, із слабким ступенем відчуження між соціальними групами дуже рідко виникають соціальні рухи і небагато людей цікавляться ними, ставляться до них байдуже. Але в дезорганізованому суспільстві найбільш схильними до соціальних рухів стають маргінальні особистості, гру-пи і особистості, які ізольовані від суспільства - за характером своєї праці менш інтегровані в суспільство (шахтарі, "інтелектуали" - люди вільних про-фесій, моряки та ін.), ті, хто втратив соціальний статус або відчуває загрозу його втрати, ті, хто не зміг влаштувати своє сімейне життя або з різних обставин відсторонений від сімейного життя (члени екстремістських організацій, підпільних рухів) і т. д.
Соціальні рухи слугують одним із способів зміни суспільства. Ці зміни мо-жуть бути хворобливими, і в цьому випадку важлива наявність певних соціаль-них сил, здатних подолати віджиті традиції, переконання, ілюзії, омани. Соці-альні рухи здатні сконцентрувати такі сили.