Концепція фемінізму

Не залишається власне нічого більше зайвого від звільнення від насильництва в родових стосунках. І цей зв’язок робить це також таким важким, один на овного виходити і вправлятись толерантністю.

Ми всі сформовані на цих насильницьких відносинах і будемо зараз стикатися з суперечностями: жіночий рух відкрив панівну владу, але які послідовності має для нас наше щоденне життя, наприклад для вільності жінок, які живуть разом з чоловіками? Те що жінки здатні змінити сценарій їхнього життя, можна побачити з такою процентного порівняння: кількість новонароджених у Федеративній Республіці Німеччині з 60 р. зменшилося майже на 50% і в 1982 р. на 362000 шлюбів було 118483 розлучення (з яких 2/3 ініційовані жінками).

Загальна мета жіночого руху є скасування гноблення жінок. Їхня боротьба спрямована проти суспільно-визначеної жіночої ролі, так зване “існування жінки”. Тут схоплюються вимоги до рівноправності, тому що це може називатися перейняти з чоловічої сфери, акцентувати їхні структури, відповідно підлаштовуватись під чоловічі норми, замість того щоб самим класти під питання представлення про силу і структури. Серед поданих умов, де жінки повинні робити поряд з професійною роботою, ще репродуктивну, зможуть тількі деякі іти цим шляхом. Тому підкреслення специфічно-статевого розподілу праці є передумова для звільнення жінок. Тут поставлене основне питання феміністичної стратегіії, яку Астрід Остерланд описала як “подвійну вимогу про рівність і диференціацію.

Передумовою що скасування статево-специфічного поділу праці передбачає основні зміни традиційних статевих ролей, така необхідність “подвійної орієнтації”, оскільки кожна вимога пов’язана з неакцентованими політичними наслідками.

Тому визнання основної різниці між характерами статей веде до узаконення патріархального відношення і служить цим самим консервативній ідеології, в той час як передчасне зрівнювання навпаки створює загрозу ігнорування, яке викликане специфічними умовами існування життя.

Саме навколо цієї дилеми проходять дискусії про “материнство” в яких вявляється проблематика розрізнення між феміністичними і консервативними традиціями. Обидві консептуються на прийнятті основної диференціації статей і стверджують спираючись на біологічні аргументації, якісні відмінності жінок. Обидві позиції є вимогою про порушення питання “материнства” а також “жіночої цінності” жінки і відношення до неї при цьому материнство з точки зору феміністок є зазіхання на емансипацію жінки”.

Лерке Гравенгорст погоджується з оцінками, визначаючи, що лише фемінізм відкрив панівну частину у визначенні особливостей жінок, наголошуючи на силі жінок, та підкреслюючи брак детальних аналізів ситуації жінками. Феміністки бачуть особливість жінки в соціальній чутливості, теплоті, солідарності і виводять їх з різних джерел.

Ця особливість розуміється або як результат патріархального обмежувального процесу або як біологічний чи універсальний наявний потенціал.

Гравенгорст бачить щоправда, небезпеку у тому, щоб прив’язувати пояснення особливостей до біологічних і універсальних величин: вони ідуть на зустріч патріархальному пануванню і таким чином спрямовуються проти жінки.

З огляду на сучасні кризові ситуації з такими симптомами як велика жіноча безробітність і скорочення соціальної зайнятості консервативні кола намагаються через пропаганду материнства та жіночих якостей приховати реальні конфлікти. Використовуються навіть книжки і заклики жіночого руху наприклад не дозволити державне опікунство. Що узаконити зростаючу приватизацію соціальних робіт (наприклад пропаганда допомоги сусіда).

На противагу цим зростаючим тенденціям, які більшості жінок мають життєво важливе значення, жіночий рух повинен розвивати нові стратегії. Це є їхньою великою заслугою. Жіночий рух вніс великий внесок у розвиток нових теоретичних засад.