Для регулювання розвитку сільської складової на рівні адміністративної області потрібні показники: розподілу трудових ресурсів між сільськогосподарським виробництвом та іншими виробничими сферами — промисловістю, будівництвом, транспортом, зв'язком, матеріально-технічним забезпеченням; розподілу зайнятості населення, що проживає в сільських поселеннях, між виробничою і невиробничою сферами; міграційних зв'язків між міськими і сільськими поселеннями; розподілу земельних ресурсів між сільським господарством і міськими поселеннями; процесів стирання соціально-побутових відмінностей між міським і сільським населенням; формування системи розселення на території, що відображують скорочення розриву між містом і селом за рівнем комфортності життя і праці.

Висновки

У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси — головна продуктивна сила.

Система регіонального розселення — це сукупність поселень, які об'єднані цілісністю наявних економічних і соціальних зв'язків.

Формуються ці системи під впливом різних чинників, головними з яких є розміщення продуктивних сил, економіко-географічне положення, поєднання природних умов і ресурсів, демографічна ситуація, рівень розвитку інфраструктури та ін. Залежно від ступеня спільності, набору та інтенсивності існуючих зв'язків і чинників формуються різні типи систем розселення. В особливостях розселення виявляються просторові закономірності життя суспільства.

Управління розселенням означає проведення заходів щодо формування систем регіонального розселення.

Управління формуванням систем розселення дає змогу:

забезпечити комплексну територіальну організацію і збалансованість розвитку виробництва та розселення з раціональним розміщенням підприємств у містах і районах;

підвищити рівень концентрації виробництва і разом з тим уникнути надмірного зосередження підприємств у великих містах та забудови на цінних сільськогосподарських землях;

стимулювати процес створення в малих і середніх містах, що входять до обласних систем, філій підприємств, які функціонують у великих містах, а також розміщення в них винесених з великих міст і створення нових наукових інститутів, навчальних закладів, щоб істотно стримувати зростання великих міст;

поліпшити структуру демографічного відтворення населення у великих містах, створення можливостей для більш вільного перерозподілу населення великих міст;

забезпечити доступний різноманітний вибір місць прикладення праці, культурного дозвілля, побуту і відпочинку насамперед для населення малих і середніх міст та сільських поселень;

створювати для жителів малих і середніх міст можливості для підвищення освітнього рівня і кваліфікації;

підвищити ефективність використання капітальної виробничої, транспортної, інженерної і соціально-культурної інфраструктури;

краще забезпечити регулювання навантажень на ландшафт, збереження і ефективне використання природного середовища;

раціонально використовувати житловий фонд населених місць;

знизити в результаті стримування зростання великих міст витрати на освоєння земель у містах і тим самим підвищити ефективність капітальних вкладень у міське будівництво.

Метою управління розселенням є створення за допомогою відповідних чинників найсприятливіших умов для проживання, праці, відпочинку та оздоровлення людей. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

забезпечити регулювання розвитку мережі і збалансованість структури розселення;

послідовно формувати територіальні системи розселення різного ієрархічного рівня;

забезпечити комплексний соціально-економічний розвиток міських та сільських поселень;

подолати істотні соціальні відмінності між містом і селом, поселеннями різних регіонів, забезпечити соціальний захист населення.

Список використаної літератури

Голиков А. П., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії.-К., 1997.

Использование и воспроизводство ресурсов Украины. - К.,1995.

Ковалевський В.В., Михайлюк О. Л., Семенов В.Ф. Розміщення продуктивних сил. - К.,1998.

Ломакин В.К. Мировая экономика: Учебник для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 735 с.

Паламарчук М. М. . Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України.-К.,1998.

Розміщення продуктивних сил ./ під ред. Ковалевського В.В. - К., 2000.

Розміщення продуктивних сил України / за редакцією Є.П. Качана. — Київ: Вища школа,1997.

Розміщення продуктивних сил України. / за ред. Дорогунцова С.1., Пітюренка Ю. І., Олійника Л. Б. - К.,2000.

Руденко В.П. Довідник з географії природно- ресурсного потенціалу України.-К.,1998.

Соціально-економічна географія України / за редакцією О.І. Шаблія. — Львів: Світ,1999.

Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. - К.,2001.

Юзефовіч Економічні проблеми формування і використання ресурсного потенціалу. - К.,1997.