Соціологія села

ПЛАН

Вступ

Суспільство постійно змінюється і розвивається. У межах тієї самої країни в різні історичні періоди утворюються неоднакові типи суспільств.

Соціологія села — галузь соціологічної науки, що вивчає різні аспекти життєдіяльності села як соціально-територіальної спільноти.

Об'єкт її — село як специфічна, внутрішньо диференційована підсистема соціально-поселенської структури суспільства (в Україні налічується майже 29 тис. сільських поселень) та сільське населення (понад 17 млн. осіб).

Предмет соціології села — вивчення ролі села в суспільстві та системах розселення, головних чинників, що впливають на його розвиток; визначення його підсистем, специфіки сільського стилю життя, особливостей сільської культури; аналіз соціальної та професійної структури населення.

1. Історія розвитку соціології села

Вперше про соціологію села зайшла мова у 1915 p. з появою монографії американського соціолога Чарльза Гелпіна «Соціальна анатомія сільського суспільства». Протягом кількох найближчих десятиліть сформувалася відносно розвинута теоретична база для досліджень соціальних процесів у селі.

Вітчизняна соціально-політична думка традиційно була зорієнтована на сільські проблеми, вважала село джерелом національної ментальності, особливості якої різною мірою впливають на всі сфери життєдіяльності українського суспільства. Найцікавішими спостереженнями і роздумами збагатили українську соціологію наприкінці XIX — на початку XX ст. І. Франко, М. Грушевський, П. Христюк, О. Шумський, С. Подо-линський. За радянських часів вона змушена була обслуговувати політичні інтереси влади, змінюючи напрям своїх пошуків залежно від політичних рішень, часто підганяючи під них результати досліджень. На сучасному етапі соціологія села зосереджує свій погляд на процесах, особливостях соціальної стратифікації в селі, соціальних наслідках впровадження нових технологій у сільськогосподарському виробництві.

На цьому тлі значно відстає від реальних процесів на селі сучасна українська соціологія. Даються взнаки передусім проблематика, інституціальна орієнтація, недостатня увага до процесів на мікро- та макрорівнях. Це значно знижує ефективність досліджень, а тим більше — ефективність управління соціальними процесами в селі, що є невиправданим з точки зору державних інтересів. Адже більшість аспектів життєдіяльності українського суспільства тісно пов'язана з селом, а значна кількість мешканців міст є вихідцями з села у першому чи другому поколіннях. Немало з них підтримує родинні зв'язки з селом, масовими є сезонні міграції міських жителів у село. Останнім часом селяни суттєво підтримують матеріальне становище міських родин. Перебої в роботі, зупинення підприємств, хронічні невиплати зарплат спричинюють аграризацію мешканців міст, багато з яких мають земельні наділи та помешкання, господарюють у сільській місцевості. Непоодинокими є випадки повернення в село його вихідців, які, пробувши певний час у місті, не змогли влаштувати там своє життя.

2. Сучасний стан українського села

Внутрідержавні переміщення населення не впливають на його загальну чисельність, проте відіграють значну роль у перерозподілі і формуванні трудових ресурсів областей, регіонів, міст та сільських поселень.

Серед внутрідержавних міграційних потоків головними є внутріобласні переміщення, які в Україні становлять понад 70% обсягу внутрідержавних міграцій.

Внутріобласні міграційні потоки відбуваються в основному в напрямку "село—місто". Це зумовлено значним зростанням продуктивності праці в сільському господарстві і промисловим розвитком нашої держави, а також значними відмінностями в соціально-економічних умовах праці і побуту.

Таблиця1.

Міграції населення по регіонах у 2002 році. (тис.) |

Міжрегіональна міграція

Число прибулих | Число вибулих | Сальдо міграції

Україна | 274,9 | 274,9 | Х

Автономна Республіка Крим | 10,8 | 12,0 | -1,2

Вінницька | 10,0 | 10,1 | -0,1

Волинська | 5,0 | 5,0 | 0,0

Дніпропетровська | 19,0 | 16,1 | 2,9

Донецька | 15,7 | 16,9 | -1,2

Житомирська | 9,1 | 9,8 | -0,7

Закарпатська | 3,2 | 4,4 | -1,2

Запорізька | 9,3 | 9,4 | -0,1

Івано-Франківська | 6,7 | 6,8 | -0,1

Київська | 15,8 | 18,7 | -2,9

Кіровоградська | 7,3 | 9,7 | -2,4

Луганська | 8,0 | 11,6 | -3,6

Львівська | 8,9 | 11,7 | -2,8

Миколаївська | 8,2 | 8,9 | -0,7

Одеська | 9,9 | 10,6 | -0,7

Полтавська | 11,3 | 10,1 | 1,2

Рівненська | 6,6 | 7,2 | -0,6

Сумська | 5,8 | 7,8 | -2,0

Тернопільська | 5,3 | 6,2 | -0,9

Харківська | 18,3 | 15,2 | 3,1

Херсонська | 6,9 | 9,0 | -2,1

Хмельницька | 8,2 | 10,0 | -1,8

Черкаська | 10,2 | 9,9 | 0,3

Чернівецька | 4,2 | 4,1 | 0,1

Чернігівська | 7,5 | 8,2 | -0,7

м. Київ | 39,4 | 22,5 | 16,9

м. Севастополь | 4,3 | 3,0 | 1,3

Україна в цифрах у 2002 році

За рахунок внутрішньообласних постійних міграцій "село—місто" значно зросло і продовжує зростати населення міст України. Як правило, при внутрішньообласних міграціях населення осідає, в першу чергу, в найбільших містах та в обласних центрах (Львів, Тернопіль, Чернівці). На сучасному етапі найвища інтенсивність постійних міграцій характерна для високоіндустріальних областей Донбасу, Придніпров'я (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька) та Півдня України (Кримська, Херсонська).

У західних областях України, де значно вищою є питома вага сільського населення, постійні міграції "село—місто" виходять за межі областей. Чимало сільських мігрантів із західного регіону, а також північної та центральної частини України переселились і переселяються в міста Донбасу. Придніпров'я та Півдня нашої держави. В міжобласних міграційних потоках "село—місто" склалась стійка тенденція притягання їх до найбільших міст України: Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Львова, Запоріжжя, Кривого Рога.

3. Українське село з погляду соціологічної науки

Село — конкретна соціально-просторова форма існування суспільства, місце, де населення зайняте переважно аграрною працею.

Сільському життю властиві: підпорядкованість праці ритмам природи, нерівномірність трудової зайнятості; тісне поєднання праці та побуту; невисока виробнича мобільність; різноманітний демографічний