Сполучними ланками між індивідом і суспільством є різноманітні соціальні спільності – клас, група, шар, організація, колектив, родина, нація, народ і т.п.

Соціальна спільність – це сукупність зв'язаних загальним інтересом і певним чином взаємодіючих один з одним індивідів, що характеризуються відносною цілісністю.

Це поняття охоплює самі різні сукупності людей, об'єднані процесом взаємодії і спільністю інтересів. Існує безліч класифікацій соціальних спільнот за різними критеріями. Наприклад у суспільстві можна виділити:

- спільності, стихійно й об'єктивно складаються;

- спільності, що формуються цілеспрямовано й усвідомлено;

- номінальні і реальні;

- масові і групові і т.п.

2. Системно-структурний підхід до вивчення суспільства

Системний підхід до суспільства припускає вивчення його в трьох взаємозалежних і в той же час щодо самостійних ракурсах - структурному, функціональному і динамічному.

Складність, багатогранність і в той же час цілісність такого явища, як суспільство, обумовлюють необхідність розглядати його як соціальну систему (при тім у її найбільш загальному і складному виді) і забезпечувати відповідний (системний) підхід до його вивчення. Найбільше характерно це, як відомо, для структурно-функціонального напрямку в соціології.

Суспільство неоднорідне і має своя внутрішня будівля і склад, що включають велике число різнопорядкових і різнохарактерних соціальних явищ і процесів.

Складеними елементами суспільства є люди, соціальні зв'язки і дії, соціальні взаємодії і відносини, соціальні інститути й організації, соціальні групи, спільності, соціальні норми і цінності й інші. Кожний з них знаходиться в більш-менш тісному взаємозв'язку з іншими, займає специфічне місце і відіграє своєрідну роль у суспільстві. Задача соціології в зв'язку з цим складається насамперед у тім, щоб визначити структуру суспільства, дати наукову класифікацію найважливіших її елементів, з'ясувати їхній взаємозв'язок і взаємодія, місце і роль у суспільстві як соціальній системі.

Саме завдяки своїй структурі суспільство якісне відрізняється як від довільного, хаотичного скупчення людей, так і від інших соціальних явищ, що мають свою упорядковану структуру, а отже, і іншу якісну визначеність. Соціальна структура багато в чому визначає і стійкість, стабільність усього суспільства як системи. І оскільки, як уже відзначалося, суспільство - це не проста сума індивідів, їхніх зв'язків і дій, взаємодій і відносин, а цілісна система, остільки таке об'єднання породжує нова, інтегральна, системна якість, окремих людей, що зводиться не до якісної характеристики, чи їхньої суми. Суспільство як соціальна система - це такий соціальний організм, що функціонує і розвивається по своїх власних законах.

Таким чином, під суспільством як соціальною системою в соціології розуміється велика упорядкована сукупність соціальних явищ і процесів, більш-менш тісно взаємозалежних і взаємодіючих один з одним і утворюючих єдине соціальне ціле.

У самій соціології структура суспільства розглядається в різних ракурсах. Так, у тому випадку, коли виявляється детерміністська (причинно-наслідкова) зв'язок соціальних явищ і процесів, їхня субординація, суспільство звичайне розглядається (наприклад, у марксистській соціології) як цілісна система, що включає чотири основні сфери - економічну, соціальну, політичну і духовну (ідеологічну).

Стосовно суспільства в цілому кожна з цих сфер громадського життя виступає як його підсистема, хоча в іншому зв'язку вона сама може розглядатися як особлива система. При цьому кожна попередня з цих систем впливає на наступні, котрі, у свою чергу, впливають на попередні.

В іншому зв'язку, коли на перший план висувається характер, тип соціальних зв'язків, суспільство як соціальна система включає наступні підсистеми: соціальні спільності (групи), соціальні інститути й організації, соціальні ролі, норми і цінності. Кожна з них і тут являє собою досить складну соціальну систему, що має свої підсистеми.

За рівнем узагальнення матеріалу соціологічне вивчення суспільства як соціальної системи включає три взаємозалежних аспекти:

а) вивчення "суспільства взагалі", тобто виділення загальних, універсальних властивостей, зв'язків і станів суспільства (у найтіснішому зв'язку із соціальною філософією і при її ведучій ролі);

б) вивчення конкретно-історичних типів суспільств, ступіней розвитку цивілізації;

в) вивчення окремих конкретних суспільств, тобто суспільств реально існуючих країн і народів.

Узагалі ж розгляд суспільства під кутом зору визначеної соціальної системи багато в чому обумовлюється тими задачами, що ставляться перед відповідним соціологічним дослідженням.

Література:

4. Смелзер Н. Социология. М., 1994.