органів Конституції України.
Згідно з Конституцією України, єдиним органом законодавчої влади в нашій країні є Верховна Рада. Вона правомочна розглядати важливі питання, що не входять, згідно з Конституцією, до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не є такими, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Верховна Рада України складається з 450 народних депутатів України і працює сесійно. Сесії Верховної Ради України складаються з пленарних засідань, а також засідань комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради.
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, згідно зі
ст. 93 Конституції України, належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.
Президент України є главою держави, який виступає від імені держави, гарантує державний суверенітет, територіальну цілісність України, додержання прав і свобод людини і громадянина. Крім цього, статус глави держави передбачає здійснення Президентом країни об'єднуючої функції щодо діяльності окремих гілок державної влади, виконання Президентом ролі арбітра між органами законодавчої і виконавчої влади у разі того чи іншого непорозуміння між ними. Не можна не сказати й про те, що Президент України за своєю посадою уособлює державу як головне політичне об'єднання суспільства.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, встановлених Конституцією України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, який призначається Президентом України за згодою більше як половини конституційного складу Верховної Ради України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри і міністри. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.
Органами державної виконавчої влади в областях і районах є відповідні державні адміністрації [5, с. 24].
На місцях діють також органи місцевого самоврядування, які представляють інтереси відповідних територіальних громад, сільські, селищні, міські, а також районні та обласні ради. Слід зазначити, що органи місцевого самоврядування не є державними організаціями і тому не входять до механізму держави. Згідно зі ст. 143 Конституції, в деяких випадках органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади, які підконтрольні в здійсненні цих повноважень органам виконавчої влади. Ст. 140 органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, визнає районні та обласні ради. До органів місцевого самоврядування Конституція відносить сільські, селищні та міські ради, районні й обласні ради.
В Автономній Республіці Крим центральними органами державної влади є Верховна Рада і Рада Міністрів Автономної Республіки Крим.
Судову владу в Україні здійснюють Верховний Суд України, вищі суди спеціалізованих судів, Касаційний суд України, апеляційні та місцеві суди, спеціалізовані суди.
Особлива роль у системі судової влади України належить Конституційному Суду - єдиному органу конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Важливе місце у механізмі Української держави посідають органи прокуратури, систему яких очолює Генеральний прокурор України. Згідно з Конституцією України прокуратура виконує такі завдання:
а) підтримує державне обвинувачення в суді;
б) у випадках, визначених законом, представляє інтереси громадянина або держави в суді;
в) здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
г) здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян [14, с. 110].
2. Поняття державного апарату та його співвідношення з механізмом держави
Апарат держави — юридичне оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.
Можливе двояке розуміння апарату держави: у вузькому і широкому розумінні.
Апарат держави (у вузькому розумінні) — власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.
Апарат держави (у широкому розумінні) — поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін.
Державний апарат покликаний здійснювати у суспільстві управлінську діяльність від імені держави і саме для цього органи держави, що його утворюють, наділяються державно-владними повноваженнями.
Державний апарат України має ряд ознак, які відрізняють його від інших державних організацій, що входять до складу механізму держави, а саме [4, с. 54-55]:
1) система державних органів, що становить собою налагоджену структурну організацію, засновану на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави;
2) система юридичне оформлених державних органів, тобто таких, що наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною відповідальністю) і займаються управлінням суспільством на професійній основі як носії влади;
3) система державних органів, у рамках якої діяльність державних службовців суворо відмежована від «власності», яка належить їм як суб'єктам;
4) система органів, кожний із яких має матеріально-технічні засоби для здійснення цих функцій;
5) система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;
6) система органів, яка здійснює свою діяльність з управління суспільством і виконання функцій держави у формах безпосередньо управлінських і правових.
Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарату не мають юридичного характеру. Їх функції:*
організаційно-регламентуюча — розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів та ін.;*
організаційно-господарська — бухгалтерський облік, статистика, постачання та ін.;*
організаційно-ідеологічна — роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки та ін.
Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова, установча.
Правотворча діяльність — форма діяльності компетентних