Правозастосовна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм.

Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників [11, с. 95-96].

Розглянемо співвідношення апарату та механізму держави. Для цього спочатку необхідно дослідити поняття механізму держави.

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна мати різноманітні державні організації, які у своїй сукупності утворюють механізм держави.

Механізм держави - це цілісна ієрархічна структура державних органів, закладів, підприємств, за допомогою яких здійснюють державне управління суспільством і захист його основних інтересів. До механізму держави належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, контрольно-наглядові органи, збройні загони людей (армія, флот, поліція, спеціальні війська), установи примусу (тюрми, колонії), спеціальний пропагандистський апарат (засоби масової інформації - преса, радіо, телебачення) [13, с. 64].

Механізм держави як цілісна система державних організацій має такі ознаки:

1) відносини між елементами цієї системи мають ієрархічний характер, що знаходить свій вираз у безумовній обов'язковості виконання рішень вищестоящих елементів нижчестоящими;

2) елементи системи пов'язані між собою єдиними принципами побудови та єдиними цілями функціонування;

3) між елементами цієї системи, кожен з яких має певну сферу діяльності і компетенцію, існують чітко визначені зв'язки;

4) базується на державній формі власності;

5) це діюча система, функціонування якої покликано забезпечувати реальне виконання функцій держави.

Структуру механізму держави становлять [9, с. 47]:*

апарат держави;*

державні підприємства;*

державні установи;*

інші державні організації.

Тлумачення механізму держави як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, а й забезпечують життєдіяльність усього суспільства, переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в ст. 1 сказано, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». На цій підставі держава повинна діяти лише в тих сферах суспільного життя і в тих обсягах, що не можуть бути вирішені громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку [6, с. 101-102].

Державні підприємства та установи - це організації, які під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи). Про державні підприємства та установи як складові частини системи державних організацій слід сказати, що вони являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником.

На відміну від державного апарату, зміст діяльності підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.

Державні підприємства та установи не можна ототожнювати з державними органами, оскільки вони не є носіями державної влади. Вони відрізняються від державних органів притаманною тільки їм організаційною структурою, характером повноважень. До того ж адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, в рамках даного підприємства чи установи і виступає від його імені, а не від імені держави (як державні органи).

Державні підприємства та установи як різновид державних організацій не можна протиставляти органам держави, адже державний апарат у процесі здійснення державного керівництва, забезпечує практичну реалізацію функцій держави саме завдяки діяльності підприємств і установ, якими він керує.

Для кращого розуміння сутності державних підприємств і установ слід проаналізувати чинне законодавство, що регулює різні аспекти їх створення і діяльності. Так, згідно із Законом «Про підприємництво в Україні» від 7 лютого 1991 р., підприємства є основною організаційною ланкою народного господарства. Це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має самостійний баланс і права юридичної особи для здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності. Підприємства мають право здійснювати будь-які види господарської діяльності, не заборонені законодавством України, якщо ця діяльність відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., до механізму держави в Україні у повному обсязі належать лише державні підприємства, які діють на основі загальнодержавної власності. Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами [14, с. 101-102].

Частина державних організацій (саме органи держави) наділяється владними повноваженнями, з допомогою яких здійснюється управління в суспільстві, у тому числі координація і контроль діяльності державних підприємств і установ. Сукупність органів держави утворює державний апарат. Таким чином, апарат держави — це частина механізму держави.

3. Принципи та основні шляхи удосконалення організації та діяльності державного апарату України

Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри чиновників-управлінців, які мають необхідну кваліфікацію і професіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ — грец. столоначальник). Даний термін вживають і для негативної характеристики таких проявів у діяльності державного апарату, як формалізм, тяганина, кар'єризм, прагнення до особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їх