Державний апарат України - має ряд ознак, які відрізняють його від інших державних організацій, що входять до...

Курсова робота - Державний апарат України

має ряд ознак, які відрізняють його від інших державних організацій, що входять до складу механізму держави.

Механізм держави - це цілісна ієрархічна структура державних органів, закладів, підприємств, за допомогою яких здійснюють державне управління суспільством і захист його основних інтересів. До механізму держави належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, контрольно-наглядові органи, збройні загони людей (армія, флот, поліція, спеціальні війська), установи примусу (тюрми, колонії), спеціальний пропагандистський апарат (засоби масової інформації - преса, радіо, телебачення).

Базуючись на приведених визначеннях, в роботі доводиться, що державний апарат є дуже важливою частиною державного механізму.

Основним структурним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату є державний орган. Це окремий службовець чи структурно організований державою або безпосередньо народом колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідним матеріально-технічним забезпеченням, створений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Хоча органи держави є складовими частинами одного й того самого державного апарату, вони різняться між собою за місцем у системі державного апарату, за змістом діяльності, способом створення, часом функціонування, складом, масштабом (територією) діяльності й іншими критеріями, за якими вони поділяються на певні види.

Конституцією України закріплена система державних органів, до якої входять:

глава держави - президент України; орган законодавчої влади - Верховна Рада України; органи виконавчої влади; органи судової влади; контрольно-наглядові органи.

Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів. Принципи організації і діяльності державного апарату — відправні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів.

Серед основних принципів такі, як демократизм, національна рівноправність, законність, суверенність, розподіл влади, соціальна справедливість, гуманізм і милосердя, поєднання переконання і примусу, привселюдність, відкритість, врахування громадської думки та ін.

Удосконалення організації та діяльності апарату держави в Україні необхідно здійснювати за такими основними напрямами:

децентралізація і скорочення державного апарату; оптимізація структури і системи державного апарату; корекція компетенції і повноважень; реорганізація державного апарату, передусім з метою усунення дублювання у повноваженнях його елементів; пошук нових форм і методів управління; зменшення матеріальних витрат за рахунок наукової організації праці; неухильне дотримання в організації і функціонуванні державного апарату конституційного принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову; переорієнтація роботи державного апарату на проблеми забезпечення повної і безперешкодної реалізації прав і свобод громадян, охорони порядку та навколишнього середовища тощо; відмова від абсолютного домінування державного апарату при реалізації економічної функції держави; підвищення ролі функції державного апарату по сприянню розвитку науки та культури; удосконалення роботи з кадрами державного апарату; підвищення професіоналізму державних службовців, виховання і перепрофілювання кадрів та ін.

Використана література

Конституція України. - К., 1996 Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - Ст. 249. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. -1991. -№14.-Ст. 168. Гусарєв С.Д. Теорія держави і права. Альбом схем. — К., 1997. Дахнова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний аспект) // Право України. — 2002. — № 12. —
с. 23-27. Загальна теорія держави і права / За ред. акад АПрН України, доктора юрид. наук, проф. В.В Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — 320 с. Коментар до Конституції України. - К., 1996 Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права. — М., 2001. Олійник А.Ю та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 176 с. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання
5-те, зі змінами. Навчальний посібник. — К.: Атіка. — 2001. — 176 с. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер з рос. — Харків, Консум, 2001. — 656 с. Теория права и государства: Учебник / Под ред. проф.
В.В. Лазарева. — М.: Право и Закон, 1996. — 424 с. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. / Автор-упорядник Кравчук М.В. — 3-тє вид., змін. й доп. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 247 с. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.: За заг. ред. С.Л Лисенкова, В.В. Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с. Харченко В.Ф. Адміністративна реформа: стан та перспективи
розвитку // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. Корецького НАН України. Вип. 13. — К., 2002. — с. 558-560. Энтин Л.М. Разделение властей. Опыт современных государств. — М., 1995. Якушев А.В. Теория государства и права (Конспект лекций) — М.: Издательство ПРИОР, 1999. — 192 с.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6