Основне значення соціальної сфери полягає в тому, що весь комплекс її галузей забезпечує зростання рівня споживання та вдосконалення його структури. Розширення асортименту життє-вих благ, які входять до фонду споживання і задовольняють зростаючі потреби людини — учасника суспільного виробництва, — забезпечує саме розвиток соціальне орієнтованих галузей народно-господарського комплексу. Послуги в цьому процесі виконують, як правило, роль фактора, який забезпечує відтворення робочої сили.

Таблиця 2

СТРУКТУРА ПЛАТНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ у 1995—1997 рр.,

Види послуг |

1995 | 1996 | 1997

всього |

у тому числі в сільсь-кій місцевості

Всі надані послуги, у тому числі: |

100 |

100 |

100 |

100

побутові |

9,7 |

7,7 |

7,7 |

17,1

пасажирського транспорту |

23,1 |

20,3 |

18,8 |

4,9

зв'язку |

7,2 |

7,5 |

8,6 |

8,5

житлово-комунальні |

40,9 |

47,9 |

47,8 |

38,3

по утриманню дітей у дошкіль-них закладах | 1.2 |

1,1 |

1,1 |

0,6

по навчанню в навчальних закладах |

1,2 |

2,6 |

0,1

культури |

1,1 |

0,9 |

0,9 |

0,5

туристсько-екскурсійні |

1,8 |

1,1 |

0,7 |

0,3

фізичної культури і спорту |

0,1 |

0,1 |

0,1 |

0,0

охорони здоров'я |

1,1 |

1,1 |

1,2 |

0,2

санаторно-курортні І оздоровчі |

10,1 |

7,4 |

6,5 |

7,2

правового характеру І установ банків України | 0,9 |

1,0 |

1,2 |

0,7

* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 283.

Роль соціального комплексу у суспільному розвитку визначає-ться двома головними функціями. Перша полягає в тому, що зав-дяки його функціонуванню створюється комплекс життєвих благ, необхідних для нормального розширеного відтворення робочої сили, а друга — в тому, що заклади і підприємства цього комплек-су забезпечують підвищення рівня життя членів суспільства.

Зростання соціально-економічного значення послуг соціальної сфери обумовлюється перш за все глибокою трансформацією ха-рактеру самої праці, її інтелектуалізацією. Природно, переважан-ня творчих начал у будь-якому виді трудової діяльності об'єк-тивно визначають необхідність оволодіння людиною глибокими та всебічними знаннями, не тільки безпосередньо пов'язаними з її професійною діяльністю.

Розширення масштабів і покращання якості робочої сили практично є постійно діючим фактором, що визначає потенційні можливості щодо високих темпів поступового руху суспільства. Чим більшій масі робочої сили соціальна сфера забезпечить відповідний кваліфікаційний рівень і чим глибшим буде його загальнотеоретичний фундамент, тим вищими будуть темпи оволодіння роботою силою нових трудових функцій, нової технології та техніки.

Характер, зміст і напрями розвитку соціальної сфери підпорядковані потребам розвитку як матеріального виробництва, так і нематеріального. Вона не тільки бере участь у відтворенні головної продуктивної сили суспільства — людини і тим самим активно впливає на створення сукупного продукту, а й визначає самі вири соціально-економічного прогресу.

В умовах високого рівня розвитку продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці на базі науково-технічного прогресу ускладнюються виробничі зв'язки, які вимагають від кожного учасника виробництва глибоких знань у будь-якій сфері при-падання праці. Високий рівень загальних і спеціальних технічних та гуманітарних знань, а також культури і широкого світогляду в сучасних умовах практично перетворюється не лише у фактор подальшого удосконалення продуктивних сил, а й приско-рення соціально-економічного прогресу.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в культурних цінностях, освіті, охороні здоров'я, комунальному обслуговуванні тощо все більше впливає на виробництво матеріально-речового багатства через прискорення науково-технічного прогресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зайнятості у суспільному виробництві та раціонального використання трудових ресурсів, забезпечення розширеного відтворення робочої сили, удосконалення структури вільного часу працюючих. Одночасно з цим розвиток соціальної сфери сприяє розв'язанню таких соціальних завдань, як формування гармонійно розвиненої особистості, ліквідація культурно-побутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення і районами країни.

2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

Соціальна сфера складається з двох комплексів: соціально-культурного і матеріально-побутового. Соціально-культурний комплекс включає галузі, пов'язані з відтворенням головної продуктивної сили суспільства, відновленням її працездатності і зміцненням здоров'я, з формуванням людського капіталу. Для цього комплек-су характерним є переважання безплатних послуг та їх загально-доступність. Галузі цього комплексу є важливим фактором під-вищення продуктивності праці в усіх сферах господарського і культурного життя.

Освіта. Забезпечує підвищення загального рівня знань і куль-тури населення та всі галузі народного господарства кваліфіко-ваними кадрами, а тому виступає важливим елементом відтво-рення робочої сили.

Першою освітянською ланкою є дошкільні заклади. Наприкінці 1997р. в Україні налічувалось понад 18 тис. постійних дошкіль-них закладів, у яких перебувало близько 1,2 млн. дітей, що ста-новило 33% загальної чисельності дітей. Значна частина дітей дошкільного віку не відвідує ці заклади. Вищий рівень забезпе-ченості дітей дошкільними закладами спостерігається у півден-них та східних областях України, нижчий — у західних регіонах. Співвідношення рівнів охоплення дітей дошкільного віку сус-пільним вихованням, наприклад між такими областями, як Во-линська, Рівненська, Чернігівська, з одного боку, і Автономна Республіка Крим та Дніпропетровська область — з іншого, ста-новить 1:3. Зберігаються розбіжності і в розрізі груп населення з різними прибутками. Так, за даними соціологічних досліджень, рівень охоплення дітей цими закладами у більш забезпечених сім'ях у 1,5—3 рази вищий, ніж у менш забезпечених.

Різке скорочення темпів спорудження дошкільних закладів в окремих сільських районах стало головною причиною того, що тут ще не повною мірою задовольняються потреби населення в послугах дошкільного виховання. Це негативно впливає на закріп-лення кадрів на селі, на продуктивність праці сільськогосподар-ських працівників. Тому подальше розширення мережі дитячих садків у сільській місцевості, створення необхідних умов для до-шкільників у кожному населеному пункті не втрачає свого соці-ально-економічного значення. Досвід роботи Хмельницької, Дні-пропетровської та ряду інших областей показав, що відкриття в невеликих населених пунктах дитячих дошкільних закладів як самостійного об'єкта чи в комплексі зі школою дає позитивні ре-зультати. Збільшення показника охоплення дітей постійними ди-тячими садками і яслами продовжує