Кількість станцій (відділень) швидкої медич-ної допомоги Міністерства охорони здоров'я | 349 |

970 |

1064 |

1062 |

1033

Кількість осіб, яким надана допомога (амбулаторно і при виїздах швидкої медичної до-помоги), млн. чол. | 17,4 |

17,8 |

16,0 |

14,9 |

14,2

на 10000 населення | 343 | 345 | 313 | 292 | 282

"Статистичний щорічник України 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 467.

Найвищий рівень забезпеченості населення лікарями має міс-І в Києві, Автономній Республіці Крим, в Одеській, Львівській і Харківській областях. Щодо забезпеченості середнім медичним персоналом, то найвищі показники відзначаються у м. Києві, Ав-тономній Республіці Крим, Кіровоградській, Волинській, Доне-цькій та Херсонській областях.

В останні роки спостерігається тенденція до розукрупнення територіальних лікарняних дільниць в містах у зв'язку з будівницт-вом великих, добре оснащених сучасних лікарень і поліклінік, у яких існують можливості для ефективного лікування і більш пов-ного використання ліжкового фонду. Медичну допомогу надають також спеціалізовані лікарні, диспансери, станції невідкладної медичної допомоги, поліклініки, жіночі консультації.

Наявність значної кількості сіл, у тому числі малих, викликало необхідність мати фельдшерсько-акушерські пункти, кожен з яких обслуговує, як правило, один, два і більше населених пунк-тів. Тут надається перша медична допомога, здійснюється комп-лекс заходів санітарно-гігієнічного і протиепідемічного характе-ру. Виправдали себе міжсільські дільничні лікарні на 10—50 лі-жок, де можлива організація спеціалізованих кабінетів і відді-лень. Якщо мережа і місткість лікарняних закладів в Україні змен-шуються, то амбулаторно-поліклінічних закладів і станцій (відді-лень) швидкої медичної допомоги — зростають. Це сприяє поліпшенню обслуговування населення, адже 80% насе-лення розпочинає і закінчує лікування саме в амбулаторно-полік-лінічному закладі.

Матеріально-побутовий комплекс. Забезпечує матеріальні умо-ви життя населення. Його складовими частинами є галузеві підкомплекси (житлово-комунальний, побутовий, торгівлі, громад-ського харчування та ін.), які сприяють збільшенню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культури побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домаш-нього господарства. Покращання житлово-комунального обслу-говування забезпечує необхідну основу для відтворювального процесу, позитивно впливає на шлюбність, народжуваність, зміц-нення здоров'я населення.

Житлово-комунальний комплекс задовольняє потреби людей у житлі. Весь житловий фонд в Україні перевищує 10 000 млн. м2 загальної площі житла, у тому числі державний, колективний жит-ловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів становить 292 млн. м , а решта — 710,6 млн. м2 знаходиться у приватній власності громадян. Міський житловий фонд становить понад 603 млн. м2, сільський — 367,5 млн. м2. У містах державний, сус-пільний житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів переважає і становить дві третини, а житловий фонд в особи-стій власності — третину. В сільській місцевості картина майже протилежна: житловий фонд в особистій власності громадян ста-новить близько 90%, а державний — понад 10%.

Середня забезпеченість населення житлом у розрахунку на одного жителя в містах становить 18,7 м2 загальної площі, а в сільській місцевості — 22,6 м2. У 1997 р. житлові умови поліп-шили 2,1% сімей та одинаків, які знаходились на квартирному обліку, проти 9,2% у 1990 р. Краща забезпеченість населення жит-лом у міських поселеннях Луганської, Донецької, Дніпропетров-ської, Київської і Черкаської областей, а в сільській місцевості — у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоград-ській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпро-петровській областях. Із загальної кількості сімей і одиноких 130,8 тис. знаходяться на обліку в державному фонді і фонді ЖБК. На сучасному етапі розвитку житлового будівництва наміти-лась тенденція до комплексної забудови жилих районів. Зростає питома вага житла, побудованого за індивідуальними проектами, що враховують потреби різних верств населення. Поліпшується якість як жилих, так і допоміжних приміщень, розширюється бу-дівництво будинків за новими типовими проектами з квартирами поліпшеного планування, що дає змогу підвищувати рівень за-безпеченості населення жилою площею та основними елемента-ми благоустрою. Для сільської місцевості розроблено типові впо-рядковані (переважно цегляні) одноповерхові та двоповерхові будинки присадибного типу з господарськими будівлями, більш повним набором комунальних послуг. Застосування нових буді-вельних матеріалів, перехід до будівництва жилих будинків з покращеним плануванням, а також за проектами нового покоління дозволили не лише поліпшити експлуатаційні якості жилих бу-динків, але і змінити зовнішній вигляд багатьох міст і сіл. З'яви-лось більше жилих кварталів та суспільних центрів, які мають виразні архітектурні рішення.

За рівнем благоустрою жилі приміщення в міських поселен-их та сільській місцевості істотно відрізняються. Сільські житла гірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, каналізацією, гарячим водопостачанням, ваннами. Найкращий рівень благоустрою житлового фонду мають нові міста і санаторно-курортні центри.

У 1997 р. готельне господарство України було представлено І373 готелями на 58464 номери з жилою площею всіх номерів |002 тис. м2. Одноразова місткість готелів становила 119 803 місць.

Проте і цей фонд використовується недостатньо (коефіцієнт ви-користання місткості становив лише 0,22).

Обсяг житлового будівництва в останні роки знизився. Якщо у 1990 р. збудовано підприємствами і організаціями всіх форм влас-ності загальної площі житла 17,5 млн. м2, то у 1997 р. — 6,4 млн. м2. У 1997 р. державними підприємствами і організаціями введено в експлуатацію 20% житла, з них за рахунок коштів підприємств і організацій — 81%. Для поліпшення рівня забезпеченості насе-лення житлом необхідно не лише збільшити масштаби житлового будівництва, але і більше уваги приділяти комплексній забудові населених пунктів, інженерному устаткуванню, розширенню ву-лиць, будівництву доріг з твердим покриттям, каналізаційних во-допровідних ліній, санітарній очистці, освітленню вулиць, збіль-шенню кількості підземних переходів, будівництву об'їзних доріг тощо. Подальше підвищення ефективності житлового будівниц-тва обумовлює необхідність значного покращання якості будин-ків у відповідності з запитами різних верств населення і