Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих на-селених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємства-ми, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сиро-вину. За останні роки у взуттєвій промисловості України спосте-рігається істотне скорочення обсягів виробництва: якщо у 1990 р. випускалось 196 млн. пар взуття, то у 1998 р. — лише 8,9 млн. пар. Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах.

Хутрове виробництво представлено підприємствами, які пере-робляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них. Хутрові підприємства працюють у Харкові, Львові, Одесі, Балті, Краснограді, Жмерин-ці, Тисмениці.

Виробництво галантерейної продукції розміщено в обласних центрах та в інших містах України. Воно характеризується різ-номанітністю продукції та зростанням кількості малих підпри-ємств, що її виготовляють.

Виробництво товарів народного споживання зосереджено в різ-них галузях економіки України, причому в галузях важкої промисловості виробляється понад 40% всієї вартості товарів народ-ного споживання. У 1998 р. порівняно з 1990 р. обсяги виробни-цтва цієї групи товарів становили: телевізорів — 1,0%, холодиль-ників побутових — 43,2%, пральних машин — 17,5%, легкових автомобілів — 16,3%, мотоциклів — 0,2%, велосипедів — 1,6%, фотоапаратів — 0,6%.Серед інших товарів народного споживання вагоме місце зай-мають хіміко-фармацевтичні продукти, меблі, будівельні матері-али, скляно-фарфоро-фаянсові вироби тощо. Виготовлення продовольчих товарів народного споживання забезпечує агропромисловий комплекс.

В цілому перспективний напрям щодо розвитку виробництва товарів народного споживання полягає у задоволенні потреб внутрішнього ринку на основі виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств, розширення асортименту товарів, підвищення конкурентоспроможності продукції.

4. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Подальший розвиток соціального комплексу України повинен забезпечити підвищення життєвого рівня населення, всебічний розвиток людини та зростання продуктивності праці. Разом з тим тут нагромаджено багато проблем, які потребують:*

визнання галузей соціального комплексу такими, що беруть активну участь у виробництві матеріальних і духовних благ, послуг;*

подолання залишкового принципу фінансування галузей соціального призначення;*

подолання міжрегіональних відмінностей у рівні обслуго-вування населення та забезпечення його елементами соціальної інфраструктури у відповідності з нині існуючими нормативами;*

встановлення обґрунтованого рівня оплати праці фахівців галузей соціального комплексу, зокрема працівників освіти, охо-рони здоров'я, культури, науки;*

формування ефективної системи управління галузями соці-ального призначення в умовах різних форм власності;*

розробки нових типів проектів навчальних закладів, уста-нов культури, охорони здоров'я з урахуванням формування рин-кових відносин, широким використанням сучасного обладнання, оргтехніки;*

розробки науково обґрунтованих критеріїв розвитку матеріальної бази галузей соціального комплексу.

У перспективі в Україні передбачається створення потужного освітнього та наукового потенціалу на основі впровадження ступеневої освіти та створення потужних регіональних навчальних закладів. Буде поступово реалізовуватись стратегія структурного реформування освіти, спрямованого на кадрове та наукове забез-печення загальнодержавних програм в пріоритетних галузях еко-номіки. Передбачається трансформування існуючої мережі проф-техучилищ та забезпечення чотирирівневої професійно-технічної освіти, що задовольнить потреби економіки у кваліфікованих технічних кадрах. Велика увага приділятиметься оптимізації ме-режі вищих навчальних закладів.

У перспективі система охорони здоров'я буде розвиватися за принципами доступності, солідарності, справедливості та уні-версальності. Це дасть змогу підвищити рівень профілактики захворюваності, надавати необхідну медичну допомогу вчасно і високоякісно.

Серед програмних завдань на перспективу намічено покра-щання житлових умов населення через оновлення наявного жит-лового фонду, поліпшення роботи житлового і комунального гос-подарства. Передбачається також вирішення інших соціально-економічних завдань.

В галузях виробництва товарів народного споживання та по-слуг заплановано розширення імпортозамінюючої продукції, тех-нологічне переоснащення та запровадження сучасних технологій. Вирішуватиметься комплекс проблем, пов'язаних із збільшенням експортного потенціалу цих галузей за рахунок створення спіль-них підприємств, залучення іноземних інвесторів.

ВИСНОВОК

Я вважаю, в сучасних умовах кваліфікований економіст, що досліджує особливості виробництва, споживання, повинен не тільки досконало знати специфіку, проблеми та умови господарювання окремого підприємства, а й враховувати багатогранні просторові форми економічної діяльності, специфіку регіональних умов функціонування підприємств і розвитку цілих комплексів. Кваліфікований фахівець повинен бути спроможний визначити, де виробляти продукцію, щоб досягти запланованих цілей з оптимальними витратами коштів.

Вивчення дисципліни РПС є невід’ємною складовою ґрунтовної підготовки економістів широкого профілю до потреб управління регіональним розвитком суспільного господарства в умовах формування ринкового господарювання.

Література

1.Качан Є.П. розміщення продуктивних сил. К.:2001. – 551 с.

2.Куценко В. Й. Сфера воспроизводства здоровья населення (социально-зкономический й региональньїй аспект). — К.: Наукова думка, 1994.—224с.

3. Куценко В., Богуш JI. Потенціал сфери охорони здоров'я: регіо-нальні аспекти // Економіка України. — 1999. — № 3. — С. 61—69.

4. Куценко В. І., Богуш Л. Г., Опалєва І. В. Соцільна сфера регіону (стан та перспективи розвитку). — К.: РВПС України НАН України. 1997.—252с.

5. Куценко В. І., Богуш JI. Г., Опалєва І. В. Соціальні наслідки еко-номічних трансформацій в Україні (регіональні аспекти). — К.: РВПС України НАН України, 1998. — 49 с.

6. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — 416с.

7. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П. Ка-чана. — К.: Вища школа, 1997. — 375 с.

8. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. — К.: Вид-во УАДУ, 1997. — 360 с.

9. Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська енциклопедія, 1997. — 618с.

10. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. – К.:2001. – 415 с.