Кожне з визначень має раціональне зерно. Більшість учених схильні думати, що предметом соціології є суспільство або визначені суспільні явища. Однак, тут можна заперечити. Суспільні явища вивчаються не тільки соціологією, але і поруч інших наук - теорією права, політичною економією, історією, психологією, філософією й ін.

Соціологія, на противагу спеціальним наукам, вивчає не ті або інші соціальні явища, окремі спеціальні сторони або ряди суспільних явищ, а вивчає найбільш загальні родові їхні властивості, що не вивчаються ні однієї з них. Політекономія вивчає тільки господарську діяльність суспільства. Правові галузі знань досліджують тільки право. Теорія мистецтва - тільки мистецтво і т.п. Жодна з наук не вивчає ті загальні властивості, що маються в господарських , правових, художніх і релігійних явищах і т.п.. А через те, що вони є приватними видами суспільної діяльності, то в усіх повинні бути загальні родові риси й у житті повинні виявлятися загальні всім соціальним явищам закономірності. От це-те найбільш загальні властивості і закономірності, властиві всім соціальним явищам і не досліджувані ні одною соціальною наукою, і є найближчий об'єкт соціології.

Отже, соціологія - це наука про родові властивості й основні закономірності суспільних явищ. Соціологія не просто вибирає емпіричний досвід, тобто почуттєве сприйняття єдиним засобом достовірного пізнання, суспільних змін, але і теоретично узагальнює його.

З появою соціології відкрилися і нові можливості проникнення у внутрішній світ особистості , розуміння її життєвих цілей, інтересів, потреб. Однак соціологія вивчає не людини взагалі, а його конкретний світ - соціальне середовище, спільності, у які він включений, спосіб життя, соціальні зв'язки, соціальні дії. Не зменшуючи значення численних галузей товариств-знання, усе-таки соціологія унікальна здатністю бачити світ як цілісну систему.

При чому система розглядається соціологією не тільки як функціонуюча і що розвивається, але і як переживає стан глибокої кризи. Сучасна соціологія і намагається вивчити причини кризи і знайти шляхи виходу з кризи суспільства.

Основні проблеми сучасної соціології - виживання людства і відновлення цивілізації, підняття її на більш вищу ступінь розвитку. Рішення проблем соціологія шукає не тільки на глобальному рівні, але і на рівні соціальних спільнот, конкретних соціальних інститутів і об'єднань, соціального поводження окремої особистості.

Соціологія - наука багаторівнева, що представляє єдність абстрактних і конкретних форм, макро- і мікротеоретичних підходів, теоретичного й емпіричного знання.

Що ж представляють макро- і мікрорівні соціології? Мікро-соціологічний рівень означає орієнтацію на аналіз соціальних структур, спільнот, великих соціальних груп, шарів, систем і процесів у них що відбуваються. Соціальна спільність, що виступає об'єктом макросоціологічного аналізу, - це цивілізація і найбільш великі її утворення . Макросоціологічний підхід не вимагає детального розгляду конкретних проблем і ситуацій, а націлений на їхнє комплексне охоплення. Макросоціологічний підхід до явищ зв'язаний із суспільними світовими системами і їхньою взаємодією, з різними типами культур, із соціальними інститутами і суспільними структурами, із глобальними процесами. Макросоціологічний підхід до явищ цікавить суспільство як цілісний соціальний організм.

На відміну від макро- мікросоціологія аналізує соціальні процеси в окремих сферах громадського життя і соціальних спільнотах. Мікросоціологія звернена до соціального поводження, міжособистісному спілкуванню, мотивації дій, стимулам групових, суспільних вчинків і т.п.

Соціологія - наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот, про соціальні процеси і соціальні відносини між спільнотами, між спільнотою й особистістю , наука про суспільство і суспільні відносини.

На відміну від інших суспільних наук, соціологія вивчає не суспільство загалом, а громадянське суспільство, в якому загальне знаходиться в органічній єдності з особливим, специфічним.

Предмет науки не може бути тотожним об’єкту (або об’єктам), який вона вивчає, тому що, останній – це емпірично дана реальність, що відбиває ту чи іншу сторону об’єктивного світу. Предмет же науки – це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних зв’язків і відносин цієї реальності.

Предмет будь-якої науки – це не просто якесь явище чи процес об’єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, яке дозволяє виділити ті закономірності розвитку і функціонування об’єкта, що вивчається, які є специфічними тільки для даної науки.

Найпоширенішим серед зарубіжних і вітчизняних соціологів є підхід, коли при визначенні виділяється явище або процес. Так, наприклад, російський соціолог В.Н.Іванов розглядає соціологію як науку, що вивчає соціальні відносини. Інший російський соціолог В.А.Ядов вважає ключовою, основоположною категорією соціології – соціальну спільність.

В українській соціологічній літературі існує думка, згідно якої базовою категорією соціології є поняття “соціальна структура”. На наш погляд, збагачує гуманістичну спрямованість наступне визначення предмету соціології: соціологія як науки вивчає реальну суспільну свідомість у всьому її суперечливому розвитку – діяльність, дійсну поведінку людей, які виступають як предметне втілення (за формою та змістом) знань, установок, ціннісних орієнтацій, потреб та інтересів, зафіксованих в реальній свідомості; умови, в яких розвиваються та здійснюються реальна свідомість, діяльність і поведінка людей.

Відомий польський соціолог Як Щепанський вважає, що предмет соціологічних досліджень становлять явища і процеси виникнення різних форм спільного життя людей; структури різних форм людських спільностей, явища і процеси, що виникають із взаємодії людей; сили, які об’єднують і руйнують ці спільності, а також зміни і перетворення, що в них відбуваються.

Висловлювання зарубіжних авторів стосовно предмету соціології можна було б продовжити, але звернемося до визначення Н.Смелзера: соціологія – це наукове дослідження суспільства та соціальних відносин. Воно