У сучасній соціології виділяється кілька груп соціально-психологічних теорій.

По-перше, спеціальні соціологічні теорії, що вивчають основні форми і види людської діяльності (соціологія дозвілля, праці, побуту і т.п. ).

По-друге, спеціальні теорії, що виникли на стику соціології і гуманітарних наук. Це - соціологія права, економічна соціологія, соціологія політики, соціологія культури, соціологія релігії і т.п.

По-третє, теорії, що характеризують соціальну структуру суспільства , її елементи і взаємодія між ними. Це соціологічні теорії класів і соціальних груп, соціологія міста і села і т.п.

По-четверте, спеціальні соціологічні теорії, що вивчають діяльність соціальних інститутів. Це соціологія керування, організації, соціологія родини , соціологія утворення , науки і т.д.

По-п'яте, теорії відхилення поводження й аномальних явищ і т.п.

Звичайно, же, головною задачею будь-якої спеціальної соціологічної теорії - вивчення і пояснення соціальних явищ і функцій соціальної системи. Спеціальні соціологічні теорії - самостійне соціологічне пізнання в силу специфіки предмета дослідження і відносини до вивчаючого об'єкта.

3. Функції соціології

Різноманітність зв’язків соціології із життям суспільства, її суспільне призначення визначаються насамперед тими функціями, які вона виконує. Функції (від лат. functio – виконання) соціологічної науки з першого погляду такі самі, як і в інших суспільних науках, проте мають свій конкретний зміст.

Соціологія як самостійна від знань реалізує усій властивій суспільній науці функції:

теоретикопознавательную,

критичну,

описову,

прогностичну,

преосвітню,

інформаційну,

світоглядну.

Узагалі функції, гуманітарних наук прийнято поділяти на двох груп: гносеологічні, тобто пізнавальні і власне соціальні .

Гносеологічні функції соціології виявляються в найбільш повному і конкретному пізнанні тих або інших сторін соціального життя.

Соціальні функції розкривають шляхи і способи їхньої оптимізації. Існують і діють функції тільки у взаємозв'язку і взаємодії.

Основна з гносеологічних функцій соціології - теоретикопознавательная, критична. Мова йде про оцінку пізнаваного світу з позицій інтересів особистості. Реалізуючи критичну функцію, соціологія диференційовано підходить до дійсності. З однієї сторони показує, що можна і потрібно зберегти, усталити, розвити адже не усі треба змінювати перебудовувати, і т.п. З іншої сторони виявляє те, що дійсно вимагає радикальних перетворень.

Теоретико-пізнавальна, критична функція, природно, полягає в тому, що соціологія накопичує знання, систематизує них, прагне скласти найбільш повну картину соціальних відносин і процесів у сучасному світі. До теоретико-пізнавальної функції соціології відносяться об'єктивні знання про основні соціальні проблеми розвитку сучасного суспільства.

Що ж стосується прикладної соціології, то вона покликана забезпечити надійну інформацію про різні процеси, що відбуваються в різних соціальних сферах суспільства, а саме, про зміну соціальної структури, родини, національних відносин і т.п. Очевидно, що без конкретних знань про процеси, що відбуваються усередині окремих соціальних спільнот або об'єднань людей, забезпечити ефективне соціальне керування неможлива. Ступінь системності і конкретності знань соціології визначає ефективність реалізації її соціальної функції.

Описова функція соціології - це систематизація, опис досліджень у виді аналітичних записок, різного роду наукових звітів, статей, книг і т.п.. У них маються спроби відтворити ідеальну картину соціального об'єкта, його дія , взаємозв'язки т.п.

При дослідженні соціального об'єкта потрібно висока моральна чистота і порядність ученого, тому що на основі даних, фактів і документів робляться практичні висновки і приймаються управлінські рішення. Ці матеріали є крапкою Відліку, джерелом порівняння для майбутніх поколінь людства. Соціологія не тільки пізнає світ , вона дозволяє людині внести в нього свої корективи. Але людина повинна завжди пам'ятати, що перетворення суспільства - не самоціль, і перетворення потрібні лише тоді, коли відповідають потребі і цінностям людей, ведуть до поліпшенню добробуту і суспільства і людей. Як би ні була гарна отримана соціологами соціальна інформація, вона автоматично не перетворюється в рішення, рекомендації, прогнози. Пізнавальна функція соціології знаходить продовження в прогнозах і преосвітній функції.

Прогностична функція соціології - це видача соціальних прогнозів. Звичайно соціологічні дослідження завершуються утворенням короткострокового або довгострокового прогнозу досліджуваного об'єкта. Короткостроковий прогноз спирається на сховану тенденцію розвитку соціального явища, а також на зафіксовану закономірність у відкритті фактора, що решающе впливає на прогнозований об'єкт. Відкриття такого фактора - складний вид наукового дослідження.

Тому в соціологічній практиці найчастіше використовуються короткострокові прогнози. У сучасних умовах розвитку України, коли науковому обґрунтуванню соціальних проблем надається велике значення, соціальний прогноз займає важливе місце в дослідженнях про розвиток соціального об'єкта. Коли ж соціолог вивчає реальну проблему і прагне виявити оптимальні шляхи її рішення, природно, спонукуваний бажанням показати перспективу і кінцевий результат, що за нею коштує. Отже, так чи інакше, прогнозується хід розвитку соціального процесу.

Суть преосвітньої функції соціології в тім , що висновки , рекомендації, пропозиції соціолога, його оцінка стану соціального суб'єкта служить підставою для вироблення і прийняття визначених рішень. Уже всім ясно, що при реалізації великих інженерних проектів потрібно не тільки техніко-економічне , але і соціально-економічне обґрунтування. От отут-те і згадують про процеси. Але соціологія лише наука, її функція - розробка практичних рекомендацій. Що ж стосується їхнього впровадження реалізації - це прерогатива органів керування , конкретних керівників.

Саме так і порозумівається та обставина, що багато хто досить коштовні і корисні рекомендації, розроблені соціологами по перетворенню сучасного суспільства , так і не знайшли на практиці реалізації. Більш того, нерідко органи керування надходять усупереч рекомендаціям учених, що приводить до важких наслідків у розвитку суспільства. Ширше і. глибше розкрити основні напрямки відновлення суспільства і дає можливість виявлення відхилень від загальцивілізаційного розвитку. Суть реформування в Україні, а точніше, трансформація суспільства складається в створенні умов