План

1. Основні тенденції розвитку соціальної сфери в Україні

Останнім часом під впливом позитивної економічної динаміки та низької інфляції намітилася тенденція до зростання реальних наявних доходів населення. Протягом 2002 р. вони зросли на 21,2%. Розмір реальної заробітної плати порівняно з попереднім роком збільшився у 2001 р. на 19,3%, у 2002 р. - на 18,2%. Середня заробітна плата у грудні 2002 р. перевищила розміри прожиткового мінімуму (442,91 грн. проти 365 грн.). Водночас зростання реальної заробітної плати протягом останніх двох років не дозволило компенсувати значного її зменшення порівняно з 1990 р. Купівельна спроможність номінальної заробітної плати у 2002 р. перебувала на рівні відповідного періоду 1993 р. Визначальну роль у цьому відіграли інфляційні процеси.

Таблиця 1.1

Середньомісячна заробітна плата

Зберігається значна диференціація між рівнями заробітної плати працівників різних видів економічної діяльності. Співвідношення найбільшого розміру заро-бітної плати працівників, зайнятих у фінансових установах (976,14 грн.), та найменшого її рівня у сільському господарстві (177,82 грн.) склало 5,5 раза, що майже на рівні минулого року. Диференціація рівня заробітної плати серед регіонів відповідно становила 2,7 раза.

За останні 4 роки спостерігається стійка тенденція до зростання прошарку середньо- та високооплачуваних працівників. Питома вага тих, хто отримував заробітну плату понад 500 грн., зросла від 5,6% у 1999 р. до 25,0 % у 2002 р. І навпаки, питома вага працівників, що мали заробітну плату не вище рівня офіційно встановленого мінімального її розміру (165 грн.) за цей період зменшилася у 3 рази.

Водночас серед 10,8 млн. працівників, які відпрацювали 50% і більше робочого часу, встановленого на грудень, майже кожному шостому працівникові було нараховано заробітну плату, що не перевищує розмір мінімальної заробітної плати (165 грн.). Нарахована заробітна плата майже двох третин працівників, зайнятих в економіці, не перевищувала прожиткового мінімуму (365 грн.). Практично припинився процес погашення заборгованості із заробітної плати. У 2002 р. сума боргу зменшилася лише на 6,9%, і становила на 1 січня 2003 р. 2313,5 млн. грн., у т.ч. за рахунок бюджетних коштів 42,0 млн. грн. Сума боргу в середньому на одного працівника становить 837 грн., що у 2,2 раза перевищує середньомісячну заробітну плату по економіці.

Як підсумок - у 2002 р. не було досягнуто відчутних позитивних зрушень у вирішенні головного завдання соціально-економічних перетворень - зниження рівня бідності та зменшення диференціації доходів населення за рахунок посилення адресності соціальної підтримки. Незважаючи на реалізацію у 2002 р. окремих заходів соціального захисту в напрямі посилення адресної підтримки найбільш вразливих верств, не вдалося досягти зменшення диференціації населення за рівнем добробуту. Рівень бідності за 9 місяців 2002 р. був на 0,1 відсоткового пункту нижче, ніж у відповідному періоді 2001 р. (27,9%), рівень крайньої бідності знизився з 15,1% до 15,0%. Водночас зберігалася тенденція до зростання співвідношення сукупних витрат 10% найбільш та найменш забезпеченого населення, яке досягло 7,1 раза за 9 місяців 2002 р. проти 6,9 раза у 2001 р. З урахуванням тінізації доходів рівень диференціації населення в Україні є значно вищим. Досить зазначити, що частка сукупних ресурсів домогосподарств, яка складається з доходів від підприєм-ницької діяльності та самозайнятості, у січні-вересні 2002 р. становила всього 3,1%. У структурі сукупних ресурсів домогосподарств лише 0,8% складають доходи від акцій, відсотки за вкладами та доходи від здачі нерухомості в найм. Насправді, за оцінками експертів, зазначені доходи є набагато вищими.

У 2002 р. не було вжито достатніх заходів щодо реформування чинної системи пільг та субсидій, яка не сприяє подоланню диференціації, не забезпечує підтримку найменш захищених верств населення. Серед 10% найбільш забезпечених домогосподарств розмір отриманих пільг та субсидій в чотири рази вище, ніж серед 10% найменш забезпечених.

Про низький рівень життя населення свідчить структура сукупних витрат домогосподарств. У січні-вересні 2002 р. 60,5% від їхньої загальної суми витрачалося на харчування (у попередньому році 62,2). Це при тому, що в Чехії та Польщі такий рівень близький до 30%, в Німеччині - 16,2%, Франції - 13,8%.

У сфері пенсійного забезпечення відбуваються певні позитивні зрушення.

У 2002 р. вжито низку невідкладних заходів, у результаті чого вдалося забезпечити фінансування підвищених розмірів пенсій. Протягом року двічі проводилося підвищення розмірів трудових пенсій, середній розмір яких збільшено в середньому на 20%. За станом на 1 січня 2003 р. їхній розмір становив 137 грн. З 38,7% на кінець 2001 р. до 31,8% - на кінець 2002 р. скоротилася питома вага пенсіонерів, які отримують пенсію у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Формується єдина інформаційна система соціального страхування, у т.ч. персоніфікованого обліку внесків, якою вже охоплено 22,2 млн. осіб. Триває розмежування витрат на фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, з Державного бюджету та Пенсійного фонду. З другої половини 2002 р. функції з призначення пенсій здійснюються органами Пенсійного фонду в усіх регіонах України на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків.

Однак у системі пенсійного забезпечення залишається низка нерозв'язаних проблем, а саме:

- низький розмір виплачуваних пенсій (у 2001 р. їхній розмір складав 42,6% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у 2002 р. - 51,1%);

- відсутність зв'язку між розміром пенсії, трудовим стажем і заробітком, з якого сплачені пенсійні внески (розмір пенсії не перевищує 30-35% від колишнього заробітку пенсіонера);

- незабезпеченість соціальними гарантіями працівників, які обрали спрощену