Соціальна структура суспільства

ПЛАН

Вступ

Поняття соціальної структури є традиційним для суспільствознавства в нашій країні. Воно застосовується для опису тих же явищ, що у західній соціології прийнято позначати поняттям, «соціальна стратифікація».

У широкому змісті соціальна структура – це стійкий зв'язок елементів у соціальній системі. Це – будівля суспільства в цілому, стійкі зв'язки між усіма його основними елементами.

У вузькому змісті соціальна структура – це сукупність взаємозалежних і взаємодіючих один з одним класів, соціальних шарів і груп.

Соціальна структура виражає об'єктивний розподіл суспільства на спільності, класи, шари, групи, указуючи на різне положення людей по відношенню друг до друга. Індивіди в суспільстві займають визначені позиції (статус), виконують визначені соціальні функції (ролі). На основі статусних ознак і ролей вони об'єднані в спільності – соціальні, етнічні і т.п.

Поняття «соціальна стратифікація» близько по змісту до поняття «соціальна структура» у вузькому змісті слова. Воно використовується для опису системи нерівності в суспільстві.

Поняття «соціальна стратифікація» було введено в соціологію в 20-і роки XX в. П. Сорокін. «Соціальна стратифікація» по П. Сорокіну – це диференціація населення на класи в ієрархічному ранзі (вищі і нижчі класи).

Основа розподілу – нерівномірність розподілу прав і привілеїв, відповідальності й обов'язків, чи наявність відсутність соціальних цінностей, влади і впливи середовища членів того чи іншого співтовариства.

1. Соціальні спільності і їхні види

Суспільство – це цілісна, складна, організована по рівнях система. Самий верхній «поверх» – це суспільство в його універсальному цілісному виді. Нижній поверх, чи далі нерозкладний елемент суспільства як системи – індивід, рівень окремо узятої людини.

Сполучними ланками між індивідом і суспільством є різноманітні соціальні спільності – клас, група, шар, організація, колектив, родина, нація, народ і т.п.

Соціальна спільність – це сукупність зв'язаних загальним інтересом і певним чином взаємодіючих один з одним індивідів, що характеризуються відносною цілісністю.

Це поняття охоплює самі різні сукупності людей, об'єднані процесом взаємодії і спільністю інтересів. Існує безліч класифікацій соціальних спільнот за різними критеріями. Наприклад у суспільстві можна виділити:

- спільності, стихійно й об'єктивно складаються;

- спільності, що формуються цілеспрямовано й усвідомлено;

- номінальні і реальні;

- масові і групові і т.п.

Основними формами соціальних спільнот виступають соціальні групи.

Р. Мертон (США) визначає соціальну групу як сукупність індивідів, певним чином взаємодіючих один з одним, що усвідомлюють свою приналежність до даної групи і членів цієї групи з погляду інших. Їм притаманні:

1) стійка взаємодія;

2) відносно високий ступінь згуртованості;

3) виразна виразність однорідності складу, тобто, наявність ознак, властивим всім індивідам, що входять у групу;

4) входження в інші спільності як структурні утворення.

У залежності від щільності форми здійснення зв'язків і складових їхніх членів розрізняють великі і малі, первинні і вторинні соціальні групи.

Мала соціальна група (від 2 до 15-20 чіл.) нечисленна по складу, члени її поєднуються загальною діяльністю і знаходяться в безпосередній, стійкій, особистій взаємодії.

Характерні риси:

1) нечисленний склад;

2) просторова близькість членів, особистісний зв'язок;

3) тривалість існування;

4) спільність групових цінностей, норм і зразків поводження;

5) добровільність вступу в групу;

6) неформальний контроль за поводженням членів.

Різновидом малих соціальних груп є первинні групи.

Відмітні ознаки - безпосередній міжособистісний контакт її членів, що характеризується високим рівнем емоційності (родина, група друзів, шкільний клас, студентська група).

Вторинна група утвориться з людей між який склалися лише незначні емоційні відносини. Їхня взаємодія підлегла лише досягненню визначених цілей. У цих групах риси особистості не головне, більше цінується уміння виконувати визначені функції.

Основним типом вторинної соціальної групи є велика соціальна група, сформована для досягнення визначених цілей – організація (політична, виробнича, релігійна і т.д.).

Вторинні групи, як правило, формальні. У них переважає безособистісний зв'язок.

Існує два основних принципи класифікації соціальних спільнот:

- одномірна стратифікація

- багатомірна стратифікація

При першому способі стратифікація здійснюється за допомогою виділення спільності людей по якому-небудь одна соціальна ознаці (релігія, професія, відношення до власності і т.д.).

Використання одномірної стратифікації дозволяє відтворити вкрай складну систему реальних соціальних відносин, при якому кожна людина одночасно входить у різні страти, переслідуючи одночасно різні інтереси як член різних груп.

На основі одномірної стратифікації виділяють наступні соціальні групи:

1) по полової приналежності – чоловіка і жінки;

2) соціально-демографічні і вікові (молодь, пенсіонери, люди різних поколінь);

3) професійні групи, зайняті різними видами праці;

4) расові спільності;

5) владні-управлінські спільності;

6) релігійні спільності;

7) мовні спільності (наприклад, україномовне населення за межами України).

На основі багатомірної стратифікації виділяються наступні соціальні спільності і групи:

1) стану (соціально-правові групи, кожна з них відрізняється своїм юридичним положенням, визначеними правами й обов'язками в суспільстві);

2) касти, відділені друг від друга нормами ритуальної чистоти;

3) етнічні спільності – плем'я, народність, нація;

4) соціально-територіальні спільності (жителі міста, села, регіону).

5) суспільні класи, соціальні групи, шари.

Критерії по який їх виділяють:

- місце в суспільному поділі праці;

- особливості стилю життя;

- похідні ознаки: рівень життя, структура споживання, особливості

соціальної психології.

2. Класи і класова структура

Поняття «класи», класова боротьба сформувалися в літературі задовго до Маркса. У к.18 – поч. 19 в.в. французьким істориком Ф. Гізо, О. Твері, політекономами А. Смітом, Д. Рикардо.

Найбільший розвиток навчання про класи одержало в марксизмі, до якого улаштовуються економічні причини виникнення класів. Розподіл суспільства на класи є результат суспільного поділу праці і формування приватновласницьких відносин.

Класичним у марксизмі стало ленінське визначення класів: «класами називаються великі групи людей, що розрізняються по їхньому місцеві в історично визначеній системі суспільного виробництва, по їхньому відношенню до засобів виробництва, по їхній ролі в громадській організації праці,