як створювати й підтримувати сильну буржуазну державу. Лок ніколи не сум-нівався в існуванні природного закону і радше прагнув переконливого вчення про природні права. Його держава має уможливити мирне і справедливе співіснування вільних громадян — можна сказати: добре і справедливе життя в civitas (лат: місто-Держава), про яке qде мова в Аристотелевій Політиці. У Two Treatises міс-титься багато елементів історично утвореної англійської Конституції і в його державі має панувати Government of Laws. Як класичну політику Лок засуджує політику тиранії — поняття, яке для Гобса варте лише насміху й глуму. Утім, у зіставленні з аристотелівсько-томіським вченням про природні права і політикою всі ці традиційні аспекти одержують у політичній філософії Лока відмінне значен-ня. Отже буде помилкою, якщо відразу не побачимо основний буржуазно-індивідуалісгичний підхід Лока. Локова людина вже за природним станом є буржуа, який привласнює та акумулює. Локова спільнота бере початок від суспіль-ства, структурованою обміном товарів і грошовим господарством, що вже за умов природного стану було буржуазним суспільством. Розглянута під таким кутом зору Локова держава, що підтримує право, менш схожа на середньовічний Government of Laws, а подібніша до модерної ліберальної держави; адже мирне співіснування віль-них громадян передбачає спілкування рівних у правах. Вердикт Лока проти тиранії спрямований проти абсолютиської влади корони, що вдається, в обхід парламенту, до підвищення податків і перешкоджає політиці торгового життя. Відштовхуючись від локівської природно-правової системи політики, яка повністю відповідає при-родно-правовій традиції, набула розвитку модерна, буржуазно-ліберальна теорія, де традиційні елементи локівського мислення зрештою змінюють його оцінку. І це те, що визначає складне положення Лока між старою і модерною теорією політики.
2.2. “Природний стан” за вченням Лока.
Лок критикує патерналізм Філмера. Останній стверджував, що політичний авторитет правителя випливає з батьківської влади Адама, яка йде від Бога, а правителів слід вважати Адамовими спадкоємцями. Лок, однак, дотриму-вався думки, що політична влада є чимось зовсім відмінним від батьківської влади. Батьківська влада — також і материнська, про що Філмер постійно забуває, — існує лише поки діти малі й має лише єдину мету: виховати розумних людей. Проте полі-тична влада є, як сказано в знаменитому Локовому визначені, «Право творити зако-ни, що передбачають кару смерті і відповідно всі менш строгі покарання для регу-лювання і збереження власності та застосовувати силу спільноти задля виконання цих законів і для захисту держави від нападу ззовні і все це тільки заради суспільно-го блага».
За Локом, сутність цієї влади можна зрозуміти тільки тоді, коли знаєш своє справжнє походження. Щоб осягнути першоджерела, він провадить мислимий екс-перимент, під час якого розглядає людину як вільну від будь-яких політичних зв'яз-ків і доходить висновку, що, таким чином, ізольована людина в межах закону при-води мала б мати право на повне самовизначення. Це й буде людина природного стану. Природний стан, припускає Лок, не тільки фактично існував, а й досі існує в певних частинах Америки. Він інколи навіть намагається підтвердити свій мислимий експеримент уявною історичною реальністю.
У природному стані люди не тільки вільні розпоряджатися собою та своєю вланістю незалежно від чужої волі, але ще й рівні. Якщо окремі люди можуть дуже відрізнятися за своїми духовними й тілесними спроможностями, все ж усі вони мають однакові права щодо використання цих здатностей задля освоєння природи.
Тому від природи жодна людина не підпорядкована іншій. Така думка ставить Лока на бік тих модерних вчень про природні права, які поривали з Аристотелевою тео-рією про природну нерівність людей.
На противагу Гобсові, для якого у природному стані не існує жодного обов'язко-вого природно-правового розрізнення між добром і злом, у Локовому природному стані панує зобов'язувальний для кожного закон природи, який кожний здатен ви-знати. Якщо люди дотримуються природного закону, природний стан виявляється “a state of Piace, good will, mutual and Preservation” отже, Гобсова вій-на всіх проти всіх не є панівним станом.
Щоправда, не всі люди дотримуються вимог закону природи. Впадає в око, що в Локовому описі природного стану в перших розділах “Second Treatise” дещо замало йдеться про мирне співіснування людей, натомість багато — про право людей кара-ти злочинця. Оскільки той, хто не дотримується природного закону, що водночас є законом розуму, сам виключає себе з природної громади розумних людей, то в разі порушення з його боку права іншого на збереження життя його можуть вбити як дикого звіра. І оскільки за умов природного стану не існує спільного судді, будь-хто має природне право самостійно судити, чи мала місце протиправна дія щодо нього або іншого, а також право самостійно виконувати вирок закону природи. Це повно-владдя окремої людини природного стану бути суддею у власній справі дає додат-ковий привід для конфлікту. Згідно з усім вищесказаним Локів природний стан не можна вважати ідилією, і особливо це стосується його останньої фази, що безпосе-редньо передувала заснуванню держави.
2.3. Власність.
Найважливішим правом людини є право на самозбереження. Бог хотів, щоб його створіння залишалися сущими; тому він забезпечив людину, як і всіх інших живих істот, інстинктом самозбереження. Звідси у природно-правовій теорії традиційним чином виводять право та обов'язок людини зберігати себе: «Оскільки бажання, силь-не бажання зберегти своє життя та існування було закладено як принцип дії в ньому самим богом, розум, що був у ньому голосом бога, не міг не навчити і переконати його, що підкоряючись своїй природній схильності збереження свого існування, він виконує волю свого творця і