Зовнішні обставини теж, здається, підтверджують розбіжність між загальною філософією Лока і його політичною теорією. Якщо Essau з'явилося під іменем Лока, то Treatises і листи про толерантність опубліковані анонімно, і Лок зі страху нама-гався приховати, що він автор Treatises. Так могло виникнути враження, що Treatises є Piace D’Occasion, щоправда настільки важливий політичний памфлет, написаний на виправдання Glorious Revolution, що він містив теореми, які заперечують локівську загальну філософію, і що його філософське значення відтісняє Essau на другий план.

Насправді теорія пізнання в Essau і політична теорія Treatises є результатом деся-тилітніх філософських змагань, в яких політичні і теоретико-пізнавальні питання були тісно пов'язані між собою. Як ми знаємо, до перших творів Лока належать трактати з проблем толерантності і природного права, а поштовх до теоретико-пізнавальних досліджень Лок отримав, коли осмислював проблеми пізнаваності при-родних норм. В той час як Лок у своїх теоретико-пізнавальних дослідженнях впро-ваджував у життя загалом нову філософію людської пізнавальної здатності, в якій природному закону в його традиційному розумінні місця вже не знайшлося, то у своїй політичній теорії він дотримувався у показній формі звичайного поняття при-родного права. І в певному розумінні він був змушений до цього. Якщо б він розго-рнув у Treatises проблематику природного права, він би спантеличив свою публіку і завадив собі висунути політичні тези з переконливою силою — до того ж він зовсім не був у змозі висунути альтернативу щодо традиційного вчення про природні пра-ва. Тому те, що стосується проблематики природного права, у порівнянні з Essau має відтісняти Treatises на другий план.

Висновок

Загальна філософія Лока у XVIII ст. швидко здобула визнання не тільки в Англії, а й у Франції та Північній Америці. Славнозвісні слова на початку американської Декларації незалежності безпосередньо містили квінтесенцію Локової політичної теорії. Разом з Монтеск'є, Русо і Сеєм Лок значно вплинув на політичну думку до початку й підчас Французької революції; про це добре свідчить обгово-рення проекту Конституції французьким Національним зібранням 1789 і 1791 рр.

Раціональна форма політичної теорії Лока — конструкція соціального договору і начебто дедукованість природних норм, —звичайно, XVIII ст. не пережила. Проте матеріальний зміст, тобто вчення, що державна влада необхідна лише для того, щоб захищати права громадян, входить до ліберальних конституційних учень британців від Бьорка до Бейджфта.

У Німеччині великий вплив мала теорія пізнання Лока, але не його політична філософія. Ранні ліберали, такі, як Людвіг Гайнріх Якобз і Людвіг Август Шльоцер, сприйняли окремі положення Локової політичної думки, наприклад вчення про мету держави та право на толе-рантність і опір; втім, про систематичну рецепцію поглядів Лока мова йти не може. Для великих філософських умів — Кайта, Фіхте і Гегеля — Русо і теоретики Французької революції мали більше значення, аніж Лок; не слід також недооцінювати вплив шотландських філософів моралі Фергюсона і Адама Сміта. Деякі ліберальні конституціоналісти XIX ст. вважали англій-ську Конституцію зразковою.

Життя і вчення Гобса можна зрозуміти лише з огляду на конфесійні громадянські - війни його часів. Навряд чи ми сьогодні можемо уявити, з якою пристрастю та майже релігійним завзяттям ставилася та епоха до держави. Чашу руйнівної дії релігій-них та конфесійних сутичок випили тоді в кривавих війнах, тортурах та звірствах до дна: боротьба за істину перетворилася на самогубну лють, що загрожувала само-му існуванню людини. Хіба можна було розглядати державу інакше, ніж найбіль-шого посередника, який насильно примирює бунтівні релігійні партії, їй передава-ли все, що раніше належало до предметів релігійної та філософської думки: питан-ня про добро і зло, форму боговшанування, стосунки між людьми і в громаді, зв'я-зок світської та релігійної влади. Навіть християнська думка полишила цю пробле-матику. Для Паскаля обов'язок християнина коритися чистій і злій владі держави є так само святий, як і для англійського мислителя. Зрозуміло, що у першого вік постає з приреченості християн на страждання у цьому світі, де право забруднено гріхом, тоді як Гобс цей вимір більше не визнає — він, виступаючи в цьому випадку як попередник сучасного лібералізму, поміщає державу, відмовивши їй у емпі-ричній істинності, на нижньому рівні конкуренції інтересів, на рівень турботи про сьогоденне і необхідне.

Література

Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера. К.: ВКТОВ. “Тандем”. – 2002 г.

Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. Учебное пособие (по изданию 1910—1912 гг.). Т. I. Вып. 1. М, 1995. С. 212—213.

Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – 3-е издание переработанное и дополненное. – М.: Юрайт, 1997

Гоббс Т. “Основы философии”. Избранные произведения. Москва, 1964 г.

Локк Дж. “Два трактата о правлении”. Сочинения, Москва, 1988 г., т.3

Рассел Б. “История западной философии”, Москва, 1950 г.