Курсова робота

Група ризику і ризикова молодіжна поведінка: соціологічний аналіз

Зміст

Вступ

Актуальність теми роботи. Одним із основних показників рівня розвитку держави і суспільства є стан молоді в країні. Молодь – майбутнє нашої держави, від якості її людського потенціалу залежить доля України. Сьогодні ця категорія населення потребує постійного захисту, допомоги і підтримки з боку держави і суспільства. Така діяльність пов'язана не лише із забезпеченням її матеріального добробуту, не враховуючи, що головне полягає у вихованні правової, громадянської, економічної, культурної, моральної свідомості молоді, реалізації її багатого творчого потенціалу.

Останній час констатується збільшення кількості проявів ризикової поведінки серед неповнолітніх і молоді. Хоч у багатьох випадках порушення норм неповнолітніми не становлять суспільної небезпеки, оскільки характеризуються примітивністю способів вчинення, часто мають виражену дитячу мотивацію, але є небезпечними і в разі відсутності своєчасного реагування вихователів і суспільства можуть привести до деформації особистості. Тому вивчення сутності, причин ризикової поведінки та груп ризику набувають все більшої актуальності як в країні, так і в усьому світі.

Метою роботи являється проаналізувати сутність, особливості ризикової поведінки та причини формування і особливості груп ризикової поведінки.

Для досягнення мети вирішувалися наступні завдання:

Провести аналіз сутності ризикової поведінки;

Дослідити особливості ризикової поведінки в підлітків та молоді;

Розглянути типологізацію груп схильних до ризикової поведінки та типологізацію членів таких груп;

Визначити основні принципи та напрямки роботи по попередженню ризикової поведінки.

Об’єктом дослідження роботи виступає процес соціальної адаптації особистості.

Предметом дослідження виступає сукупність процесів і чинників та взаємозв’язки між ними, що зумовлюють ризикову поведінку підлітків та молоді.

Інформаційною базою роботи являються роботи вітчизняних та зарубіжних фахівців.

Розділ 1. Сутність та форми ризикової поведінки

Поняття ризикової поведінки

Ризикова або девіантна поведінка (від лат. deviato – відхилення) визначає певні способи поведінки, мислення, діяльності людини, які не відповідають встановленим в даному суспільстві нормам і цінностям (злочинність, проституція, аморальна поведінка, пиятика, наркоманія, самогубство тощо) [3, c.24]. У визначенні йдеться про “норми”, які регулюють соціальну діяльність, поведінку людей (правові, моральні, етичні).

Девіантна поведінка поділяється на дві групи [3, 19]: 1) поведінка, яка відхиляється від норм психічного здоров'я (шизоїди, астеніки, епілептоїди; особи з акцентуаціями характеру); 2) поведінка, що має відхилення від соціальних та морально-правових норм, які виявляються у форму проступків і злочинів.

Ризикова, поведінка завжди зв'язана з невідповідністю людських учинків, дій, видів діяльності розповсюдженим у чи суспільстві його групах нормам, правилам поведінки, стереотипам, очікуванням, установкам, цінностям. При цьому одні соціологи за точку відліку ("норму") приймають очікування відповідного поводження [14, 17], а інші- еталони, зразки поводження [15]. Одні думають, що девіантними можуть бути не тільки дії, але й ідеї. Девіантне поводження нерідке пов'язують з реакцією суспільства на нього і тоді визначають як "відхилення від групової норми, що спричиняє ізоляцію, лікування, тюремне чи ув'язнення інші покарання порушника".

Словами ризикова поведінка називають і конкретні дії конкретної людини ("Іванов зробив крадіжку", "Петров споживає наркотики"), і відносно масове стійке соціальне явище: злочинність, наркотизм, проституцію і т.п.

Отже, під ризиковим (девіантним) поводженням розуміється:

учинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи ж фактично сформованим у даному суспільстві (соціальній групі) нормам і чеканням;

соціальне явище, що виражається у відносно масових і стійких формах людської діяльності, що не відповідають офіційно встановленим чи ж фактично сформованим у даному суспільстві нормам і чеканням.

У першому значенні - девіантне поводження предмет психології, педагогіки, психіатрії. В другому -предмет соціології, соціальної психології

Оскільки девіантним вважається поводження, що не відповідає соціальним нормам і чеканням, а норми і очікування різні не тільки в різних суспільствах і в різний час, але і у різних груп у тому самому суспільстві в те саме час (правові норми і "злодійський закон", норми дорослі і молодіжні норми і т.п.), остільки поняття "загальноприйнятої норми" відносно, і, отже, відносно і девіантне поводження [8, 10].

Останній час констатується збільшення кількості проявів девіантної поведінки серед неповнолітніх і молоді. Хоч у багатьох випадках порушення норм неповнолітніми не становлять суспільної небезпеки, оскільки характеризуються примітивністю способів вчинення, часто мають виражену дитячу мотивацію[1] Козубовська І.В., Товканець Г.В. Соціальна профілактика девіантної поведінки.–Ужгород, 1998.– С.4.[1], але є небезпечними і в разі відсутності своєчасного реагування вихователів можуть привести до деформації особистості.

Соціальна норма визначає історично сформований у конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обов'язкового) поводження людей, соціальних груп, організацій. На відміну від природних норм фізичних біологічних систем соціальні норми складаються як результат відображення у свідомості і вчинках людей об'єктивних законів функціонування суспільства. Соціальна норма може або відповідати цим закономірностям (і тоді вона є "природною"), або відображати їх неадекватно, будучи продуктом перекрученого (релігійного, політизованого, міфологізованого) відображення об'єктивних закономірностей. І тоді виявляється анормальною (протиприродною) сама норма, нормальні ж відхилення від її.

Тому, зокрема, соціальні відхилення можуть мати для суспільства двояке значення. З одного боку вони можуть бути позитивними – у випадку, якщо служать засобом прогресивного розвитку системи, підвищення рівня її організованості, усуваючи стандарти поводження. Це соціальна творчість (наукова, технічна, художня і т.п.). З другої сторони відхилення в поведінці можуть бути негативними так як порушують існування чи розвиток системи, дезорганізують її. Це так називана соціальна патологія (злочинність, пияцтво, наркотизм, проституція і т.п.). Правда, і "патологія" нерідко адаптивна, функціональна, у противному випадку її прояви елімінувалися б у процесі еволюційного добору. Творчість завжди порушення норм, правил, стандартів, інакше вона не була б творчістю