Границі між позитивним і негативної девіантним поводженням рухливі в часі і просторі соціумів. Взагалі організація і дезорганізація, хаос і порядок, "норми" і "аномалія" ("патологія") існують тільки в сукупності, вони виявляються разом, нерозривно і не можуть існувати один без одного. От чому ілюзорні, утопічні представлення про можливість заборонно-репресивними чи іншими мірами "знищити", "перебороти", "викорінити" те чи інше негативне соціальне явище.

Це не означає відмовлення від усяких норм і відповідальності за їхні порушення, а визначає необхідність дуже гнучкої, м'якої, неспішної і продуманої багатоальтернативної реакції суспільства і держави на соціальні відхилення з незмінним виконанням вимоги "Не нашкодь!"

Природа ризикової поведінки

Вивчення та аналіз існуючих думок, поглядів, теорій щодо проблеми відхилень у поведінці дає можливість нам визначити основні причини виникнення ризикової поведінки.

Зупинимося на поглядах учених, які є цінними для розуміння даної проблеми.

Грецькі філософи Демокрит, Платон, Аристотель були переконані в тому, що виховання шляхом переконань має позитивний вплив на розвиток вихованців. Так, Демокрит вважав, що погане оточення негативно впливає на дитину; Платон відзначав, що вихователь повинен завжди пояснювати дитині позитивність і негативність вчинків, оцінювати їх; Аристотель рекомендував вихователям враховувати вікові та індивідуальні особливості дитини і дотримуватися середини при вихованні [14, 16].

Цікавими є думки римського педагога М. Квінтіліана, який у своїй книзі “Про виховання оратора” зазначав, що позитивні задатки слід розвивати, що погані вчинки дітей є результатом неуважності до них педагога [14, c.144].

Слушними є педагогічні ідеї мислителя-гуманіста М. Монтеня. Це, насамперед, думка про уміння вихователя розуміти, поважати, знати вихованця; не вживати до нього насильства, виявляти у відносинах з дитиною витримку, вимогливість і доброту.

Видатний чеський педагог Я.А. Коменський у своїй “Великій дидактиці” звертався до проблеми відхилень у поведінці дітей. Так, Коменський вважав, що діти не народжуються поганими чи добрими, такими вони стають у результаті виховання. Він акцентував увагу на тому, що “ласкаве слово”, вправляння у хороших вчинках, похвала – найкращі методи виховання. Цікавою є його класифікація дітей, які мають труднощі у навчанні (діти дуже повільні, загальмовані, діти вперті, невгамовні, яких часто вважають безнадійними, але з яких можна виховати видатних людей; діти тупі, байдужі до всього, мляві, злі, вперті. Педагог вважав також, що трапляються, хоч дуже рідко, діти-виродки, безнадійні у вихованні [7, c.119].

Позитивні ідеї Ж.-Ж.Руссо є актуальними і сьогодні. Це ідея природовідповідності виховання, врахування індивідуальних і вікових особливостей. Ж.-Ж. Руссо запропонував метод “природних наслідків”, який можна використовувати у вихованні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Якщо дитина зламала стільчик, то не слід поспішати дати їй новий стілець. Нехай вона відчує, як незручно без стільця [7, 14].

І. Песталоцці стверджував, що виховання повинно починатися з першого дня від народження дитини, а матерів слід навчати методиці виховання. Соціалісти-утопісти Фур'є, Сен-Сімон, Оуен вбачали причинами відхилень у поведінці особистості вади соціального середовища, недоліки в організації суспільства. У своїх працях Р.Оуен[2] Педагогические идеи Роберта Оуэна /Избранные отрывки из сочинений Р.Оуэна.-М., 1940[2] розвиває теорію про те, як формується “поганий”, “посередній”, “найкращий характер” залежно від середовища, виховання, природи дитини.

Цікавими є також погляди Б. Мореля, Ч. Ломброзо, Е. Кречмера щодо причини злочинної поведінки людини. Ломброзо висловлював думку, про “природжений тип злочинця”. Злочинця, за його теорією, можна впізнати за певними зовнішніми ознаками (“атлетична фігура”, “низьке скошене чоло”, “великі вуха” та ін.). Вчення Ломброзо неодноразово критикувалися [7].

Концепція Е. Кречмера про те, що відхилення у поведінці можна пояснити спадково-біологічними причинами, а темперамент і характер – типом будови тіла. Ця концепція була визнана методологічно неправильною, оскільки розвиток особистості не зводиться тільки до успадкованих генотипних особливостей.

Американські вчені Е. Хьютон, У. Шелдон доводили, що поведінка людини, в тому числі протиправна, залежить від показників росту, об'єму грудини, кольору шкіри та ін. Хоч хибність цієї теорії є очевидною (адже злочинці є невисокі, худі, із слабко розвиненою грудною кліткою), дослідники продовжують пошуки існування злочинного типу особистості [16, 20].

Суть ідей австрійського психіатра З.Фрейда полягає у тому, що будь-який вчинок особистості зумовлений конфліктом між “Я” і “воно” тобто між свідомим і підсвідомим. Оскільки підсвідоме (інстинкти, імпульси, потяги), на думку Фрейда, природжені, а розвиток особистості закінчується у 6-7 років, то роль виховання, середовища, соціальних умов зводиться до нуля. Це означає, що формування особистості являє собою дію природжених біологічних інстинктів, неусвідомлених імпульсів [9, c.64].

Сучасні неофрейдисти дотримуються основної лінії фрейдизму – зумовленість поведінки людини таємничими імпульсами, інстинктами.

Деякі вчені пояснюють відхилення у поведінці неповнолітніх, виходячи із врахування закономірностей людської психіки. Такі ідеї є різновидами “теорії фрустрації”. Прихильники теорії вважають, що фрустрація найчастіше призводить до агресії, до різноманітних форм негативної поведінки. Але в останні роки з'явилися дослідники, які звертають увагу на середовище та його вплив на особистість.

Так, американський психотерапевт Д. Легман довів негативність впливів популярних у США коміксів, радіо і телепередач, у яких є насилля, стрілянина, вбивство та ін., на формування особистості. Він стверджує, що американські діти, які тисячу разів відчували переживання, пов'язані з насильством, переконані у нормальному його виправданні [7].

Серед основних соціальних факторів, які негативно впливають на формування особистості, дослідниками визначаються: популяризація злочинності засобами масової інформації (Е. Шур); незадоволені матеріально-побутові умови як фактор, який впливає на формування асоціативного типу особистості. П.Вест пропонує вживати заходи для обмеження народжуваності, але ненасильницьким шляхом. А. Дойч пропонує з цього приводу “стерилізацію” для обмеження народжуваності [7].

Вчені Елеонора і Шелдон