Крім загальних причин девіантного поводження і їхні дії в молодіжному середовищі можна назвати і деякі фактори, що визначають велику імовірність реалізації тих чи інших форм відхилень. Так, незадоволена потреба в самоствердженні відносно частіше приводить до насильницьких злочинів. Є фактори, що підсилюють тягу молоді до алкоголю і пояснюючі "вибір" саме цієї форми девіантного поводження. Якщо алкоголь узагалі полегшує спілкування між людьми, то для підлітків і молоді дана його властивість стає особливо значимим: у силу недостатності соціального досвіду, боязкості, недосвідченості в спілкуванні між статями, деякі молоді люди намагаються за допомогою алкоголю набути великої впевненості у собі, перебороти зніяковілість, почуття (обґрунтоване чи необґрунтоване) неповноцінності і т.п. За допомогою зловживання алкоголем підлітки демонструють свою "дорослість", приналежність до світу дорослих (так зване "статусне" споживання алкоголю).

Якщо для однієї частини підлітків і молоді засобом активного самоствердження служать іноді злочини, то для інших виявляється переважніше "відхід" від далекого, що не розуміється світу в алкоголь, чи наркотики ж добровільний відхід з життя. Споживання алкоголю і наркотиків, суїцидальне поводження - це форми ретризму, як результату неприйняття (свідомого чи несвідомого) соціальної дійсності і невміння (небажання) пристосуватися до неї схвалюваними суспільством способами.

Відповідно до концепції "подвійної невдачі" американського соціолога Р. Мертона, ретристські форми поводження виникають при наявності двох обставини [11]: 1) тривалої невдачі в досягненні поділюваних суспільством цілей легальними засобами;

2) нездатності удатися до незаконних (злочинним) способам досягнення цих цілей.

"Подвійна невдача" веде як до індивідуального ретризму, так і до формування ретристських субкультур.

Узагалі співтовариства з перевагою норм, цінностей, зразків поводження, відмінних від пануючих у суспільстві, утворюють цінністно-нормативні субкультури (злочинну, ретристську, підліткову, богемну й ін.)

Субкультура формується в результаті інтеграції людей, чия діяльність і спосіб життя протистоять (не відповідають) пануючим у суспільстві, а тому їм відкидаються.

Субкультурні співтовариства тим більше згуртовані і відмінні від пануючої культури, чим більш енергійно і жорстко нею відриваються. Тому, наприклад, група наркоманів інтегрована більше, ніж компанія алкоголіків, але менше, ніж співтовариство злочинців чи засуджених.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДІЖНИХ ГРУП З РИЗИКОВОЮ ПОВЕДІНКОЮ

2.1. Класифікація груп з ризиковою поведінкою

Підлітки і молодь частіше інтегровані в субкультурні групи, ніж дорослі, Це порозумівається і природним прагненням об'єднатися в умовах "занедбаності" і недружелюбності світу дорослих, і пошуками настільки значимих для молоді дружніх і сексуальних контактів і прихильностей, і розумінням ровесників при нерозумінні дорослими і т.п. [20].

До формування ретристських субкультур (співтовариства п'яниць і алкоголіків, наркоманів, хіпі) приводить: 1) особиста невпорядкованість і незадоволеність (як результат протиріч соціально-економічного розвитку, соціальних умов буття); 2) нездатність чи неприйняття активних форм самоствердження, подолання конфліктних ситуацій, фрустрації ("подвійна невдача"); 3) потреба в спілкуванні, у референтній групі ("вибирається не алкоголь, а компанія"); 4) інтеграція неформальних груп як наслідок тиску соціального контролю.

Спинимося на понятті референтної групи, так як саме ці групи визначають в багатьох випадках “ризикову” поведінку нових членів.

Поняття референтної групи було вперше введено в 1942 році американським дослідником Г. Хайменом.

В експериментах Хаймена було показано, що частина членів деяких малих груп (в даному випадку це були студентські групи) розділяє норми поведінки, прийняті зовсім не в цій групі, а в якійсь іншій, на яку вони орієнтуються. Такі групи, в котрі індивіди не зачислені реально, але норми якої вони приймають, Хаймен назвав референтними групами [7, c.144].

Ще більш чітка відмінність цих груп від реальних груп членства була відмічена в працях М. Шерифа, де поняття референтної групи було пов’язане з “системою звіту”, котру індивід використовує для порівняння свого статусу з статусом других. В подальшому Г. Келі, розробляючи поняття референтних груп, виділив дві їх функції: порівняльну і нормативну, показавши, що референтна група потрібна індивіду або як еталон для порівняння своєї поведінки з нею, або для нормативної оцінки його [12, 17].

Поділ на групи членства і референтні групи відкриває досить цікаву перспективу для прикладних досліджень – в області вивчення ризикової поведінки. При спробах пояснення протиправної поведінки, наприклад, підлітків, поняття референтної групи грає велику роль: важливо вияснити питання, чому людина, включена в такі групи членства як шкільний клас, починає несподівано орієнтуватись не на ті норми, котрі прийняті в її групі, а на норми зовсім других груп, в котрі вона спочатку зовсім не “включена” (якихось сумнівних елементів “з вулиці”). Механізм впливу референтної групи дозволяє дати первинну інтерпретацію цього факту: група членства загубила свою привабливість для індивіда, він співвідносить свою поведінку з “другою” групою.

Багато підлітково-молодіжних груп соціально нейтральні чи визнаються суспільством. Інші ж носять виражений антигромадський характер.

Приблизна типологія груп з ризиковою поведінкою і антигромадською свідомістю наступна [20]:

1. Випадкова, наприклад, групи, що затівають бійки на дискотеках, стадіонах і в інших місцях, однак які мають свої неписані групові норми і цінності. Причому входження в випадкову групу сприймається як сигнал про звільнення від соціального контролю, як можливість "відпустити гальма". Крім цього, добре відомо, що дії, зроблені індивідом у юрбі, здаються йому анонімними, як би не особистими діями.

2. Ретристськая група (під ретризмом у соціології і психології розуміється прагнення до відходу від дійсності, від життєвих труднощів. Крайній варіант відходу від дійсності - це суїцид). Звичайне заняття ретристських груп - безцільне часопроводження, сумнівні розваги, токсикоманія і наркоманія.

3. Агресивна група- заснована на найбільш примітивних представленнях про ієрархію цінностей і мінімумі культури. Вона прийшла із глибокої стародавності до наших