днів практично в незмінному виді. Характерними рисами агресивної групи є тверда ієрархічна структура, сильний груповий тиск на її учасників, серйозні санкції за порушення групових норм, психологічною основою яких є різке протиставлення: "ми-вони".
Для криміногенних груп особливо характерними рисами є сугестивність і конформізм. Виходять члени "зграй", як правило, з конфліктних родин. А звідси - примітивний рівень мислення.
У такій групі підліток проходить своєрідну школу помилкового колективізму, ризику, романтики, підлості і жорстокості. Тут його підтримують матеріально, переконують, що він "усі може". Такі "зграї" обґрунтовано називають молодіжними бандами.
У нас досить тривалий час масові бійки підлітків, їхня жорстокість і вандалізм наївно вважали "хлоп'ячими" витівками, приймали за таку собі молодецьку забаву, якими нібито здавна "славилася" Русь. У результаті жорстко організовані кримінальниками угруповання називали групами "важких підлітків", що "сьогодні ппоб’ються, а завтра помиряться". Але справедливо зазначається, що нерідко ці бійки не випадкові, а призначені, причому самі лідери в них не приймають участь.
Підліток у своєму складному і жорстокому світі куди менше захищений, чим у роки дитинства. Тому, не приймаючи найчастіше стилю відносин в угрупованні, він змушений бути в ньому, інакше він - ізгой. Як указують дослідники-соціологи, саме підліткове середовище дуже агресивне. Відносини нерідко будуються на неохайності, приниженні слабких, відвертій жорстокості. Непотрібні родині і школі діти стають ізгоями суспільства, тероризують навколишніх, грабують і ґвалтують [13, 18].
2.2. Типологізація членів груп з ризиковою поведінкою
Соціологи, кримінологи і психологи типологізували членів угруповань і виділили наступні типи [6, 7, 11, 20]:
1. "Аутсайдер" - людина, що потрапила у життєвий тупик, невдаха, що не знайшов визнання у формальній групі чи організації, що не має можливостей для самореалізації.
2. "Маргінал"- самотня особистість, що втратила індивідуальні соціальні зв'язки, що постійно відчуває соціальний і психологічний дискомфорт і нерідко намагається самоствердитися шляхом ризикового поводження.
3. "Конформіст" - людина, що легко піддається впливу авторитетів, що добре адаптується в новому соціальному мікросередовищі, швидко і без особливих зусиль засвоює групові цінності і норми.
4. "Пристосованець" - людина, що приймає групові цінності і норми лише зовні, щоб домогтися визнання і підвищення свого статусу в групі, а за рахунок цього і престижу в суспільстві.
5. "Фанат" - людина, віддана цінностям і символам групи, що неухильно дотримує прийняті тут норми і заперечує усе, що йде врозріз з її цінностями.
6. "Борець" - людина, для якого процес боротьби за ідею значить більше, ніж сама ідея, завжди готовий до активних дій по захисту групових інтересів, її автономії і цінностей.
7. "Вождь" - людина, що бачить своє визнання в тім, щоб керувати людьми, що претендує на роль лідера в групі, проявляє ініціативу організатора і нерідко в дійсності володіє непоганими для цього здібностями.
8. "Попутник" - людина, що випадково примкнула до групи, не до кінця визначивша свої ціннісні орієнтації, що керується більше солідарністю, ніж груповими цілями і нормами.
9 “Імітатор" - людина, для якого першорядне значення мають зовнішні атрибути і символи об'єднання, що складають для нього предмет гордості, при цьому він не занадто утруднює себе аналізом групових цінностей і цілей.
10. "Нудьгуючий" - людина, одним з мотивів вступу в групу якої є надія більш змістовно організувати своє дозвілля і знайти середовище для спілкування.
У криміногенних компаніях "модель поводження" убого-примітивна: слабак - пропадай, сильний - виживай. Під "силою" нерідко розуміється групова розправа над одинаками, які чимось не догодили їхнім вимогам.
У підліткових компаніях дуже часто висміюються такі якості, як чуйність, уважність, чуйність і доброта, тому що заперечуються загальнолюдські якості. Звідси - жорстокість, що доходить часом до садизму, розв'язність, мерзенні образи за адресою "чистеньких хлопчиків і дівчаток", що "сидять будинку, читають книги і добре учаться".
Так затверджується беззаперечне підпорядкування "лідерам" і вожакам" вуличних компаній, нав'язується прагнення "бути відомим".
2.3. Профілактика ризикової поведінки
Робота соціального педагога і психолога із підлітками, схильними до ризикової поведінки, – це перш за все налагодження стосунків, спільна діяльність, постійна увага до особистості, контроль, аналіз свого ставлення до конкретного підлітка, особистісний, індивідуальний підхід.
Соціальний педагог повинен володіти науковими педагогічними знаннями про засоби впливу на підлітків, психологічним відчуттям, тактом, знанням етики, організаторськими здібностями, знати методи і стиль, індивідуально-особистісний підхід до важковиховуваних підлітків.
А.Й. Капська зазначає, що характер загальних закономірностей процесу соціальної реабілітації девіантних дітей виражають педагогічні принципи, які диктують стратегію використання різних форм, методів і засобів соціально-педагогічної роботи із неповнолітніми [7]. Серед них:
Принцип інтеграції – у процесі стимулювання фактора саморегуляції життєдіяльності індивіда реалізується ідея єдності та взаємної оптимізації, кожний крок у розвитку підлітка повинен бути опосередкованим навчанням, вихованням, які здійснюються відносно до природно-соціологічних і соціально-психологічних закономірностей розвитку особистості;
Принцип системності – проектування педагогічного процесу відбувається таким чином, що дає можливість своєчасно виявити потенційні конфлікти “збою” у розвитку педагогічних процесів;
Принцип об'єктивної позиції у взаємодії з підлітками;
Принцип активності – створення розвиваючо-виховного середовища;
Принцип стабільності – динамічності розвиваючо-виховного середовища сприяє створенню умов, що змінюють навколишнє середовище.
Принцип позитивної емоційності середовища.
Використовуючи детальну інформацію про девіантну поведінку підлітків, соціальний педагог може використовувати педагогічні технології (вмотивована діяльність, яка забезпечує ефективність, надійність результатів).
Важливу роль відіграють педагогічні технології соціальної адаптації, які включають: передбачення результатів виховання; засоби діагностики, методи педагогічного впливу; критерії вибору методів.
Педагогічні технології передбачають ситуації розвитку, саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації; пропонують групи методів виховання: переконання, заборону, вказівки, обмеження; бесіду, співбесіду; інтерактивні, комунікативні, ігрові та інші ситуації.
Висновки
Дослідження проблеми ризикової поведінки молоді та підлітків дозволяє зробити ряд висновків.
Ризикову