Відшкодування шкоди, завданої незаконими рішеннями та діями чи бездіяльністю органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду

Зміст

Вступ

Актуальнысть теми. Цінність цивільного права полягає в тому, що воно у своїх нормах містить широкий арсенал засобів впливу на поведінку громадян та організацій через їхні інтереси і за допомогою інтересів. До таких засобів впливу відноситься цивільно-правова відповідальність, яка виступає як спосіб захисту суб’єктів цивільного права. Цивільні правовідносини характеризуються широкою різноманітністю і включають в себе перш за все майнові та особисті немайнові відносини між майново відокремленими та юридично рівними учасниками, що мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки і характеризуються тим, що здійснення цих прав та обов’язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу.

Одним із видів запожіяння шкоди, зокрема, особистим немайновим права людини є шкода завданна незаконними діями органами дізнання, прокуратури, суду та слідства, що визначається як вид деліктного зобов’язання і передбачає відповідальність.

У процесі реалізації відсильних норм Цивільного кодексу України статтею 1176 передбачено право громадянина на відшко-дування шкоди, заподіяної незаконними діями службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду. Важливі питання цього виду відшкодування вирішуються у Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, поперед-нього слідства, прокуратури і суд" від 1 грудня 1994 р. Цей закон заповнив прогалину у чинному законодавстві України і розширив порівняно зі ст. 1176 ЦК України сферу захисту цивільних майнових прав: права власності, права на житлове приміщення, немайнових особистих прав (право на честь, право на гідність тощо), а також трудових і пенсійних прав.

Предметом даного дослідження є суспільні відносини з приводу виявлення особливостей шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, а також особливостей відшкодування шкоди визначеної Цк України та іншими нормативними актами.

Об’єктом даного дослідження, як вже зазначалося, є цивільне законодавство та провідна наукова література, а саме праці таких видатних науковців-цивілістів як: Д.В. Бобрової, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, А.Г. Калпіна, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, О.С. Йоффе тощо.

Метою та завданням даного дослідження є можливе, на підставі наукової літератури та нині діючого цивільного законодавства, здійснення дослідження правових проблем теорії існування та застосування деліктної відповідальності вказаного виду в сучасних умовах; визначення її правової природи, змісту, видів, форм, функцій та принципів застосування; аналіз засад правового регулювання реалізації громадянами права на захист; характеризація підстав, умов та особливостей застосування цивільно-правової відповідальності.

Розділ 1. Загальна харакетристика відшкодування шкоди як виду деліктного зобов’язання

1.1.Поняття та правове регулювання відшкодування шкоди, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду

Відшкодування шкоди є одним із видів відповідальності за деліктне зобов’язання, визначене таким чинним Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами.

Поняття “відповідальність” застосовується в політиці, економіці, соціології. Цей термін дуже часто зустрічається і в засобах масової інформації, але, найбільше він все ж таки використовується у праві. І це є закономірним, оскільки у праві “обов’язок без відповідальності – юридично ніщо, лише добре побажання” Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – с. 75. .

Аналіз юридичної літератури дозволяє виокремити у визначенні поняття «відповідальність» два основних, концептуальних підходи або напрямки – позитивний і ретроспективний. Прихильники першого напрямку вважають юридичну відповідальність різновидом соціальної відповідальності. Остання розглядається ними як явище, яке існує при нормальному функціонуванні правовідношення і не пов’язане обов’язково з правопорушенням. Звідси правова відповідальність – це насамперед обов’язок діяти правомірно, відповідальне відношення суб’єктів права до своїх обов’язків. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. - № 5. – с. 73 Саме таке відношення до поняття відповідальності більш притаманне цивільному праву, однак, воно в основному ґрунтується на високій правосвідомості суб’єктів права, чого недостатньо для повної реалізації своїх прав у юридичному відношенні і тому, в результаті такого трактування, втрачається специфіка юридичного розуміння відповідальності. На сьогоднішній день більш прогресивним є традиційний ретроспективний підхід. Його прихильники чітко відмежовують позитивну відповідальність від відповідальності юридичної, трактуючи її як наслідок правопорушення, як покарання за минуле протиправне діяння. Інакше кажучи, вона використовується для означення негативних наслідків протиправної поведінки. Однак і серед прихильників цього напрямку немає єдності поглядів відносно даного поняття. Деякі автори визначають відповідальність як реалізацію санкції, передбаченої нормою права у випадку правопорушення Малеин Н.С. Современные проблемы юридической ответственности // Государство и право.-1994. - № 6., інші – як виконання обов’язку на основі державного чи суспільного примусу Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – с. 6-11. .

Автори, які трактують відповідальність як застосування санкції, а відповідно і як засіб державного примусу, включають у зміст поняття відповідальності всі випадки державного примусу до виконання суб’єктом права своїх обов’язків, навіть якщо це не тягне будь – яких додаткових позбавлень для правопорушника.

Цивільне право як система правових норм регулює майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій са-мостійності та широкій свободі їх учасників у визначенні своїх прав та обов'язків. В умовах переходу до ринкової еко-номіки додержання порядку, дисципліни, умов зобов'язань, прийнятих за договором, набуває значної ваги, тому особливо цікавлять питання відповідальності як засобів впливу на поведінку громадян та організацій через їхні інтереси і за допомогою інтересів.

Стосовно цивільно-правових відносин О.О. Красавчиков під відповідальністю розумів установлену законом міру майнових або інших правових