Під шкодою, що підлягає відшкодуванню, слід розуміти всяке применшення аб-солютного майнового (ушкодження, знищення) або осо-бистого немайнового (здоров'я, життя) блага, що охоро-няється законом, а також, як указано в ст. 1166 Цивільного кодексу, фізичні або моральні страждання потерпілого, і інші негативні наслідки (моральна шкода). Отже, терміном «шкода» позначаються наслідки правопорушення, що виражаються в зменшенні майнової сфери потерпілого внаслідок порушення права, що належить йому, або блага (порушення права власності та інших речових прав, наслідки, що настають внаслідок ушкодження здоров'я, або що спричинили смерть потерпілого), а також фізичні та моральні переживання потерпілого, інші негативні наслідки. У статті 1166 Цивільного кодексу міститься вказівка на майнову шко-ду, що підлягає відшкодуванню, але поняття шкоди не визначається. Разом з тим, як при заподіюванні шкоди майну потерпілого, так і при заподіюванні шкоди здо-ров'ю та життю людини, відшкодуванню підлягають збитки. Обов'я-зок доведення наявності та обсягу шкоди, що підлягає відшкодуванню покладається на потерпілих.

Протиправність поведінки заподіювана шкоди є необхідною умовою деліктної відповідальності. Якщо положення попереднього Цивільного кодексу України не давало прямої вказівки на протиправність дій, то зі змісту ст. 1166 видно, що шкода повинна бути завдана неправомірними (що, ввжаємо, є тотожним поняттю протиправними) діями.

Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, що суперечить правовим нормам. У деліктних зобов'язаннях протиправною є і така пове-дінка заподіювача шкоди, внаслідок якої порушуються абсолютні правовідносини (право власності, право на життя, здоров'я і т. ін.). Чинне цивільне законодавство встановлює принцип генерального делікту, внаслідок якого заподіяння шкоди признається проти-правним, якщо заподіювач шкоди не був уповноваже-ний на нанесення шкоди, зокрема, якщо шкода особою заподіяна не в зв'язку із здійсненням суб'єктивного пра-ва або виконанням обов'язків.

У силу ст. 1166 Цивільного кодексу відповідальність настає за запо-діяння шкоди, тобто, якщо шкода причинно пов'язана протиправною поведінкою заподіювана шкоди, бо він відповідає не за будь-яку, а тільки за заподіяну ним шко-ду. Складність встановлення причинного зв'язку в де-ліктних зобов'язаннях полягає в тому, що якщо шкода є наслідком декількох причин, то для виникнення відпо-відальності необхідно встановити, що саме протиправ-на поведінка заподіювача шкоди була причиною виник-нення шкоди. Під причинним зв'язком слід розуміти певний, об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне, попереднє явище (причина), при певних умо-вах породжує, спричиняє інше явище — подальше (на-слідок). Встановити причинний зв'язок між певними явищами — означає визначити, яке явище є причиною іншого явища. Відсутність причинного зв'язку у всіх випадках спричиняє звільнення особи від обов'язку відшкодувати шкоду.

Відповідальність за заподіяну протиправною по-ведінкою шкоду виникає при наявності вини особи, що заподіяла шкоду, крім випадків, прямо передбачених за-коном. Отже, стаття 1176 Цивільного кодексу вказує на те, що шкода, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, відшкодовується незалежно від вини службових осіб цих органів у повному обсязі.

Право на відшкодування заподіяної шкоди вини-кає у випадках: постановляння виправдувального ви-року суду; закриття кримінальної справи за відсутні-стю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого в здійсненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи за тими ж підставами; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди у громадянина, який був засуджений судом, виникає у разі його повної реабі-літації.

Якщо ж шкода заподіяна внаслідок застосування опе-ративно-розшукових заходів, до порушення криміналь-ної справи, право на її відшкодування у громадянина виникає при умові, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийняте рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

Стаття 1176 Цивільного кодексу, Закон і Положення встановлюють на-ступні правила:—

заподіяна громадянинові шкода відшкодовуєть-ся державою в особі його відповідних органів;—

шкода відшкодовується громадянинові незалеж-но від вини посадових осіб вказаних в законі держав-них органів, внаслідок незаконних дій яких вона запо-діяна;

крім майнового збитку, відновлюються трудові, пенсійні, житлові права потерпілого, а також відшкодо-вується моральна шкода. Советское гражданское право. Учебник. Под ред. Я.А. Куника. М., «Высшая школа», 1974., с. 225.

Стаття 1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 01.12.94 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 1, ст. 1.” вказує, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Окрім моральної шкоди громадянину, звільненому з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням, або відстороненому від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, надається колишня робота (посада), а при неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, втрата довіри до працівника, який безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності, внаслідок вчинення ним винних дій, скоєння