їжею, то, окрім калорійності, враховують асортимент про-дуктів, диференціюючи його за порами року, щоб запобігти випадкам, коли достатня калорійність може впродовж усьо-го року забезпечуватися споживанням лише одного або декі-лькох однорідних продуктів.
Наукове визначення якісних ознак найважливіших пара-метрів соціальних процесів є методологічним підґрунтям, спираючись на яке, європейські, світові управлінські структу-ри повинні спрямовувати розвиток країн, позиція яких ґрун-тувалась б не на егоїстично обмежених інтересах, а насам-перед на загальновизнаних гуманістично орієнтованих кри-теріях.
До наступної групи параметрів належать менш глобальні, але досить загальні показники процесів, які детальніше роз-кривають зміст та спрямування діяльності різних соціальних інститутів, спільнот та системних утворень. Це стосується функціонування систем запобігання війнам та збереження миру, систем виробництва промислової та сільськогосподар-ської продукції, діяльності кредитно-фінансової, виховної, освітньої, культурної та інших систем життєзабезпечення суспільства.
Коли йдеться про конкретні параметри, скажімо, у сфері освіти, то досить важливі, але позбавлені змістовних ознак загальні показники потребують уточнень і роз'яснень. Тобто, якщо спершу важливо знати, чи є взагалі в певній країні система освіти та скільки людей щорічно здобувають там по-чаткову, загальну, середню спеціальну та вищу освіту, то сер-йозніша розмова потребує з'ясування якісних ознак існуючої там системи освіти. Скажімо, у колишньому СРСР готували чи не найбільше у світі фахівців з вищою освітою, але фак-тично ігнорували необхідність підготовки юристів, соціологів, психологів, культурологів та інших спеціалістів гуманітар-ного профілю. Поряд з технократичною гіпертрофованістю, освіта спиралася на жорсткі педагогічні методи, зміст яких випливав з усієї тоталітарної системи. Головні показники ефективності навчання базувалися на принципах відповідності умовам щодо засвоєння готових знань, більшість з яких дав-но вже застаріла і змістове не мала соціальної цінності. Одне слово, для повноцінної картини загальні параметри виміру навчально-освітніх процесів повинні бути розкриті характе-ристикою конкретних форм викладання і змістовності бази знань.(23; 106-107)
Не менш проблематичним є визначення адекватних пара-метрів виміру виробничих процесів. Якщо раніше виходили з критеріїв валового обсягу виробленої продукції, то нові умови потребують врахування оцінок технологічної, еко-номічної, екологічної та інших ознак конкурентоспроможності продукції. Отже, у сфері виробництва важливо знати не лише, що і скільки виробляють, а й враховувати якісні ознаки про-дукції, аналізувати кому і навіщо потрібна певна її кількість.
Незаперечними перевагами радянської тоталітарної сис-теми вважали різні форми «соціалістичного змагання», «со-ціалістичної дисципліни», «соціалістичної моралі» та ін. Якщо мораль, дисципліна, змагання та інші соціальні явища є уні-версальними, то визначення їх більш конкретних загальних, особливих та суто індивідуальних ознак вимагає вироблення відповідних параметрів їх виміру. Справді, про який би рівень соціального аналізу не йшлося, не можна вважати позитив-ним нівелювання вимог щодо дисципліни, прояви амораль-ності та соціальної апатії. Отже, визначення параметрів ви-міру загальних соціальних явищ потребує врахування кількісних і якісних, формальних та змістових показників.
Показники і параметри перебігу таких особливих процесів, як адаптація, соціалізація, урбанізація, зв'язок, комуніка-ція на рівні колективу (навчального, трудового, наукового), соціального інституту можуть стати основою критеріїв вимі-ру закономірностей і тенденцій соціальних перетворень. Не-вичерпним джерелом конкретних прикладів є життя, в яко-му диференційовані показники та параметри засвоєння різни-ми верствами населення соціальних норм, звичок, обрядів, традицій, ставлення до різних форм боротьби, змагання або конкуренції і та ін.
Одне з найскладніших завдань — вироблення системи критеріїв, які б достатньо обґрунтовано систематизували прак-тично невичерпний перелік ознак та параметрів виміру пере-бігу індивідуально неповторних (окремих) соціальних про-цесів. Унікальність окремих соціальних процесів відображає і зумовлює водночас специфічні ознаки багатьох непов-торних суб'єкт-суб'єктних та об'єкт-об'єктних відносин. На-приклад, практично будь-який з вищезгаданих процесів (со-ціалізація, адаптація та ін.) не тільки супроводжується, а багато в чому і зумовлюється індивідуальними відтінками, специфічно забарвленими формами вияву симпатій, антипатій, відчуттів та переживань, безліччю специфічних операцій, дій та вчинків. Так, параметри згуртованості, дисциплінованості, диспозицій чи цілеспрямованості діяльності двох окремо взя-тих установ чи колективів можуть мати схожі показники, од-нак внутрішні компоненти кожного з них за формою та змістом і суто індивідуальні.
Важливою передумовою соціологічного дослідження є встановлення точки відліку змін соціальних процесів. Дер-жавна статистика містить дуже багато кількісних (переважно економічних) і вкрай обмежене число соціальних показників. Те, що статистика відносить до соціальних, за своєю сутніс-тю віддзеркалює переважно матеріальний бік справи, пред-метний зміст процесів розвитку і недостатньо характеризує неоднозначність суспільного становища соціальних угрупувань та верств, різні параметри їх інтересів і сенсу діяль-ності.
Серед найважливіших завдань сучасної соціологічної на-уки — вироблення методологічно обґрунтованої системи ви-міру якісних та кількісних ознак процесів формування но-вих стилів мислення, мотивації діяльності та оптимізації взає-модії між суб'єктами соціуму, які зумовлюють темпи соціаль-ного прогресу.
Проблеми і суперечності, що постали в процесі трансфор-мації соціально-економічної системи в Україні, актуалізують вивчення і використання як теоретичних, так і практичних аспектів соціальних процесів.(23; 108)
1.4. Соціокультурні процеси як один із різновидів соціальних процесів
Соціально-культурне середовище
Тлумачення соціального в межах феномена куль-тури пов'язане з висвітленням проблеми співвідношення іде-ального й матеріального. Ідеальне — це свідоме ставлення до інтересів, потреб, мотивації, це диспозиція перед дією. Ма-теріальне — результати дії в об'єктивованій формі. Соціоло-гія розглядає діяльність як особливу форму активності, спря-мовану на вдосконалення світу. Стимулом діяльності можуть бути духовні блага, духовне виробництво або інші вияви суб'єктивної творчості. Головна змістова риса культурної діяльності — це розпредмечування (освоювання досвіду ми-нулих поколінь) та опредмечування (створення нових цінно-стей та предметів). Все життя людини є безперервним лан-цюгом учинків і дій. Щодо цього слід розрізняти такі кате-горії, як «поведінка» і «дія».
Кожне культурне середовище має певну незмінну кількість елементів, які характеризують його як об'єкт дослідження. На рівні