2. ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1. Поняття соціальних організацій

Соціальна організація - поняття, використовуване в системному підході для позначення того факту, що будь-яка соціальна група є структурованою, організованою системою, елементи якої не ізольовані один від одного, а зв'язані визначеними відносинами, що характеризують дану соціальну групу. Поняття Соціальна організація виникло на рубежі 18- 19 ст. у Франції і проникло в соціальні науки завдяки діяльності сенсимонистів, що активно використовували аналогію суспільства з організмом і відстоювали ідею розумної організації суспільства. До середини 20 ст. застосування цього терміна було досить аморфним; він уживався як синонім понять “соціальна система” і “соціальна структура”. У функціональній школі англійської соціальної антропології, де цей термін використовувався найбільше активно, було дано кілька визначень Соціальної організації. Маліновський визначив її як цілеспрямований спосіб впливу людей на середовище для задоволення своїх потреб (1948). Радкліфф-Браун у ранніх роботах використовував терміни “соціальна структура” і “Соціальна організація” як синоніми, але пізніше провів між ними розходження, визначивши соціальну структуру як “аранжування індивідів” у системі, а Соціальну організацію — як “аранжування типів діяльності” у системі, чи як аранжування ролей, закріплених за соціальними статусами, що конституюють соціальну структуру (1952). Ранньофункціоналистичні підходи характеризувалися вивченням Соціальної організації як “статичного” аспекту соціальної системи, у зв'язку з особливим інтересом функціоналістів до функціонування суспільства, їхнім негативним відношенням до історії, скептицизмом у відношенні можливостей “діахронного” аналізу. Такий статичний підхід до розуміння Соціальної організації зазнав критики, у т.ч. і з боку деяких функціоналістів. Р. Ферт, що вперше спробував застосувати в рамках антропології теорію дії, розмежував три рівні аналізу суспільств: соціальну структуру; функцію; соціальну організацію. Соціальна організація була виділена як особливий рівень аналізу (1951). Якщо соціальна структура — комплекс правил і принципів, керуючих соціальною дією, а функція — спосіб, яким соціальні відносини служать досягненню цілей (індивідуальних чи колективних), то соціальна організація є динамічним аспектом соціальних відносин, що включають у себе ситуаційний вибір альтернатив дії, прийняття рішень і стратегію дії. З погляду Ферта, структурно-функціональний підхід, з його концепцією індивідів і груп як пасивних реципієнтів і виконавців запропонованих соціальних ролей, ігнорує той факт, що індивіди чи групи, що діють для досягнення своїх цілей, зіштовхуються із ситуацією вибору, коли вони повинні приймати рішення, який з альтернативних способів дії вибрати, і можуть при цьому вступати в конфлікти і конкуренцію з іншими індивідами чи групами. Соціальні організації як динамічний аспект соціальних відносин складає, по Ферту, принципово важливу частину предмета антропологічних досліджень. (32; 15-17)

2.1.1. Соціальні організації, їх внутрішня структура

Як відомо, соціологія всі явища і процеси розглядає як системи, що мають внутрішню структуру.

Найзагальнішою й найскладнішою соціальною системою є суспільство, а головним елементом цієї системи є люди, соціальна діяльність яких зумовлюється тими соціальними статусами, що їх вони мають, соціальними функціями (ролями), що їх вони виконують, нормами та цінностями, притаманними даній системі, а також їхніми індивідуальними особливостями (потребами, інтересами, мотивами, ціннісними орієнтаціями та ін.).

Суспільство як систему становлять багато різних підсистем. За типами соціальних зв'язків вони класифікуються на соціальні групи (зв'язки взаємодій), соціальні інститути (регулятивні зв'язки), соціальні організації (функціональні зв'язки) тощо.

Термін «організація» вживається в різних значеннях як такий, що позначає:

процес — певну діяльність з налагодження стійких зв'язків, упорядкування різноспрямованої активності індивідів, груп у систему;

атрибут якого-небудь об'єкта, його властивість мати впорядковану структурну організованість, узгодженість взаємодії окремих частин елементів системи відповідно до структури цілого;

об'єднання людей, що разом реалізують цілі програми і Д'Ють на основі певних норм і правил;

групу інституційного характеру, яка виконує певну суспільну функцію (банк -- нагромадження, розподіл і впорядковане використання грошей, школа — передавання знань молодому поколінню і його соціалізація, сім'я — народження дітей і їх виховання). (23; 92)

Усі ці значення терміна «організація» тісно зв'язані між собою організація як соціальна група передбачає й організаційну діяльність, і організованість. Об'єктом вивчення соціології у більшій мірі є організація як соціальна група. Організація як соціальна група відрізняється від інших соціальних груп тим, що вона орієнтується на досягнення взаємозв'язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур. Дії її членів чітко спрямовані на досягнення спільних для неї результатів у певній сфері діяльності. Так вуз існує для навчання студентів, політична партія — для реалізації своєї політичної програми, лікарня — для лікування хворих, підприємство — для випуску певного виду продукції.(23; 93-94)

Соціальна організація є складним соціальним утворенням; існує багато її видів (див. рис.). Центральним елементом будь-якої організації є соціальна структура. Внутрішня структура соціальних організацій є високоформалізованою в тому сенсі, що правила, регламенти, розпорядок охоплюють практично всю сферу поведінки їхніх членів. Усі вони підпорядковані певному режиму, мають додержуватися певних правил, субординації, виконувати обов'язки відповідно до посади, що обіймають. Соціальну структуру організації репрезентовано нормативною системою (нормативною структурою) і фактичним порядком (поведінковою структурою).

До нормативної системи входять цінності, норми та ролеві очікування, до поведінкової структури — дії, взаємодії і сантименти, що не регламентуються нормами і правилами. Дії і взаємодії членів організації багато в чому залежать від сантиментів - первинної форми взаємної виборності членів організації. До сантиментів належать симпатії та антипатії, прихильність і ворожість. Загалом поведінкова структура — це система відносин між людьми, що перебувають