2. Діалектика - матеріалістична концепція суспільного розвитку

У середині XIX століття високого рівня розвитку досягає наука. Що впливає на реальні можливості теоретичного обґрунтування принципів матеріалістичної діалектики, розробки діалектико-матеріалістичного світогляду суспільства. Розвиток природознавства, новітні відкриття в різних галузях досліджень природи показали обмеженість метафізичного представлення про світ як сукупності не пов'язаних між собою явищ, процесів. Ці відкриття приводили до висновків, що в природі відбуваються якісні перетворення, зміни, розвиток, що у всій природі існує взаємозв'язок. Почали відбуватися істотні зміни в самій науці: з науки що збирає, науки про закінчені предмети вона стала перетворюватися в науку що упорядковує, науку про процеси, про зв'язки, що з'єднують ці процеси в єдине ціле. Природознавство давало матеріал для осмислення, розкриття загального зв'язку і взаємозв'язку явищ природи, безперервного руху і історичного розвитку суспільства, і тим самим підводило до якісно нового погляду на світ природи і на саму людину, на співтовариство в цілому.

Відкритий і експериментально доведений Ломоносовим у 1748 році і пізніше (1842-1845 рр.) науково обґрунтований німецьким натуралістом Майєром закон збереження і перетворення речовини і руху (як загальний закон природи) відтворив, що речовина і рух не можуть з'являтися з нічого і не можуть зникнути, а переходити з однієї форми речовини і руху в іншу. Це відкриття стало першим кроком до відкриття в XIX столітті закону збереження і перетворення енергії. А відкриття цього закону дозволило уможливити доказ того, що природа являє собою єдине зв'язане ціле, обґрунтувати ідею нестворюваності і незнищенності матерії і рухи.

Космогонічна теорія Канта і Лапласа, що з’явилась в другій половині XIX століття про природне походження сонячної системи як історичний процес, створення Лобачевським нової геометрії підривало метафізичний підхід до питання про співвідношення простору і часу. Еволюційна теорія Дарвіна підірвала представлення про види тваринах і рослинах як богом даних і незмінних і довела безперервність процесу розвитку. Вона показала, що величезне різноманіття видів тварин і рослин є результат тривалого історичного процесу їхньої зміни і розвитку шляхом природного відбору. Tим самим була обґрунтована ідея безперервності процесу розвитку усього органічного світу, у тому числі і людини. Тепер і людина постала як природний результат тривалої еволюції життя на Землі.

Філософія марксизму була створена К.Марксом і Ф. Енгельсом і значно розширена і доповнена В.І.Леніним. Діалектико-матеріалістичне визначення поняття матерії було дано Леніним у книзі "Матеріалізм і емпіріокритицизм": "Матерія є філософська категорія для визначення об’єктивної реальності, яка дана людині в її відчуттях, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, істоти незалежно від них".

У цьому визначенні винесено дві основних ознаки: по-перше, матерія існує незалежно від свідомості, по-друге, вона копіюється, фотографується, відображається відчуттями. Перша характеристика означає визнання первинності матерії стосовно свідомості, друга - визнання принципової пізнаванності матеріального світу. Ленінське визначення матерії укладає в собі такий зміст, що відрізняє діалектичне розуміння світу від метафізичного. У цьому визначенні відсутні посилання на конкретні властивості і види матерії, немає перерахування яких-небудь її конкретних характеристик. Справа в тім, що на кожному етапі пізнання і практики людина освоює тільки деякі фрагменти й аспекти невичерпного у своєму різноманітті світу. Тому безглуздо визначати матерію через перерахування її відомих видів і рівнів, якщо врахувати, що наступний розвиток пізнання і практики буде приводити до відкриття нових, невідомих раніше властивостей, видів і форм матерії.

Неспроможні також спроби визначити матерію, розглядаючи деякі її види в якості своєрідних "першоцеглинок" світобудівництва. Тут заздалегідь передбачається, що такі "першоцеглинки" вічні, незмінні і не виникають ні з яких інших об'єктів і якщо ж вони виникають з якогось попереднього стану матерії, то тоді вони вже не можуть розглядатися як останній фундамент матеріального світу. Таким чином, залишається тільки один спосіб визначати матерію - виділяти таку гранично загальну ознаку, що характеризує будь-які види матерії незалежно від того, пізнані вони вже або ще тільки будуть пізнані в майбутньому. Таким загальною ознакою є властивість "бути об'єктивною реальністю, існувати поза нашою свідомістю". Визначаючи матерію за допомогою цієї ознаки, діалектичний матеріалізм неявно припускає нескінченний розвиток матерії і її невичерпність.

3. Альтернативні марксизму загально-соціологічні теорії

Прийнято вважати, що еволюційної теорії в соціології й у суспільствознавстві проклала дорогу в життя дарвінівська (біологічна) теорія еволюції (Маркс присвятило свій "Капітал" Ч.Дарвіну). Мабуть це має сенс, однак вперше еволюційна теорія, відома за назвою "уніформізм", як опозиційна "біблійній" (креаціонистській) теорії, загальноприйнятій більше тисячі років, була сформульована геологом Джеймсом Хатоном (1726-1797). Відповідно до його концепції, Земля і геологічні шари не були результатом глобальної повені (потопу), раптових бурхливих подій і акта творця (6000 років тому), а сформувалися в результаті поступових, повільних і дуже давніх процесів, що спостерігаються й у сучасному світі. Маючи на увазі Д.Хатона, Х.Куртіс пише в підручнику біології: "Саме геологи - у більшому ступені, ніж біологи - вимостили дорогу еволюційної теорії". Засновник сучасної геології Чарльз Лайель (1797-1875) у 1833 р. у "Основах геології" назвав ці природні уніформні процеси (ерозія і вулканізм) і масштаб тимчасових дій - "мільйони років", що не залишає місця креаціоністській концепції. Пріоритети Лайеля визнавав Ч.Дарвін, онук еволюціоніста Еразма Дарвіна (1731-1802), від якого він