Проблема працевлаштування в Росії вирішується відносно просто. З одного боку, самі трудящі вишукують собі робочі місця в сусідній державі, з другого, ад-міністрація зацікавлених підприємств в Росії шукає в Україні робочу силу, з третього, керівництво тих підприємств в Україні, які не можуть регулярно сплачувати заробітну плату своїм робітникам, пропонують їм тимчасову роботу в Росії. '

Система найму на роботу в Росію будівельників порівняно з робітниками інших професій набагато різнома-нітніша. Вона включає пошук роботи самими робітниками, запрошення з боку російських підприємств (реклама, виїзд наймачів на місця, зокрема в Україну) і зустрічний пошук можли-востей прилаштування надлишкової робочої сили, працевлаштування з боку будівельних організацій України. Це свідчить про те, що внаслідок кризи в будівництві на Україні обидві сторони зацікавлені у використанні української робочої сили. Користь при цьому взаємна: Росія укомплектовує буді-вельні бригади дешевою робочою силою, а українські будівельні органі-зації мають можливість зберегти свої трудові колективи.

Робітники-мігранти, як свідчать опитування, добре обізнані з ринком праці в Росії. Багато хто з них тривалий час проживав там. Більше двох третин мігрантів мають у Росії родичів та близьких друзів. Широко практи-куються колективні поїздки - групами, цілими бригадами (від 2 - 4 до 10 - 15 чоловік і більше).

На роботу з України до Росії приїз-дять люди в основному молодого і середнього віку (від 25 до 45 років), тобто фізично дужі та кваліфіковані працівники [2]. Дослідження показало, що найбільш масова група шахтарів - віком 31-35 років (майже третина опитаних), водіїв - 25 - 40 років (56% опитаних), будівельників - 36 - 45 років (44% опитаних) Біляцький С. На роботу за кордон // Політика і час. – 2001. №4. – С.3 – 8..

Майже всі мігранти мають сім'ї (93,5%), одинаки зустрічаються рідко.

Переважну кількість мігрантів з України становлять українці та росіяни, і менше - представники інших націо-нальностей. Так, понад половина мігрантів - українці, а від третини (водії, будівельники) до половини (шахтарі) - росіяни. Аналіз націо-нального складу мігрантів засвідчує, що на тимчасову роботу з України до Росії росіяни виїжджають частіше, ніж українці: серед водіїв їх - 32%, буді-вельників - 35, шахтарів - 47%, водночас частка останніх у населенні України становить лише 22%. Це обу-мовлено, на наш погляд, тим, що росіяни мають тісніші зв'язки з Росією, їм доступніші джерела інформації щодо можливості працевлаштування, допо-магають родинні зв'язки тощо.

Рівень освіти робітників, які виї-жджають до Росії, значно перевищує середньостатистичні показники про-фесійної підготовки зайнятих у від-повідних галузях. Половина робітників - мігрантів з України мають спеціальну освіту: 55% працюючих у Росії ук-раїнських будівельників, що значно вище цього ж показника для зайнятих у будівництві в Росії (28,5%). За ре-зультатами дослідження, 8,2% мають вищу та незакінчену вищу освіту. Жінки, які приїжджають на роботу до Росії, у вищій пропорції, ніж чоловіки, мають вищу та незакінчену вищу освіту. Так, з усіх опитаних будівельників, які мають середню спеціальну і технічну освіту (36,6%), більше половини жінок 53,8%). Це особливо показово, вра-ховуючи, що частка жінок серед опи-туваних становить лише 32% Біляцький С. На роботу за кордон // Політика і час. – 2001. №4. – С.3 – 8.. Додат-ковим чинником, що підвищує якість робочої сили з України, е можливість у російських підприємців вибору більш дисциплінованих робітників. Крім того, короткостроковість контрактів дає змогу вчасно звільнятись від не-бажаних працівників.

Режим праці, побутові умови тимча-сових працівників можна кваліфікувати скоріше як тяжкі, ніж як нормальні. Зви-чайно, вони не такі тяжкі як, наприклад, у Чехії, де, за різними даними, зна-ходиться понад 100 тисяч українських заробітчан, які живуть у скрутних умовах, де їх постійно перевіряє поліція у справах іноземців, влаштовуючи облави, стягуючи штрафи. Працюючи по 10 - 14 годин на добу, за роботу у вихідні та святкові вони практично не отримують доплат, часто не маючи навіть перерви на обід. За неофі-ційними даними, у чеських в'язницях перебуває до 1,5 тис. наших співвіт-чизників.

Але і в Росії також помітна дис-кримінація в оплаті праці: не сплачу-ється додаткова плата за роботу у вихідні, нижчий рівень оплати жіночої праці тощо. І те, що мігранти по-годжуються на такі умови праці й навіть вважають їх задовільними, свідчить про глибину економічної кризи в Україні, про те, що вітчизняне виробництво лише починає підніматись. Рівень же оплати у нас все ще не забезпечує навіть простого відтворення робочої сили.

Як правило, від третини до половини тих, хто тимчасово проживає в Росії, мають намір працювати тут так довго, поки буде робота, інші погоджуються на нетривалий час - від півроку до двох років.

Крім України, експортують свою робочу силу до Росії й інші пост-радянські держави та регіони ко-лишнього СРСР.

Загальна кількість їх, за даними Інституту етнології та антропології РАН, становить 240 тис. чоловік, або 30% від 800 тис. загальної кількості тимчасових трудових мігрантів. Інші 70% мігрантів (560 тис.) приходиться, як ми вже зазначали, на Україну.

Причин тут декілька: Україна - най-більша за чисельністю після Росії пострадянська держава; між Україною і Росією був і значною мірою залишився високий ступінь економічної взаємо-залежності, у