Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зауважити, що, звичайно, не всі нелегальні мігранти, які прямують транзитом через Україну на Захід, взяті під контроль організованими злочинними угрупованнями. Безумовно, процес нелегального проникнення в Україну певної кількості іноземців має спонтанний характер. Але, за даними правоохоронних органів, в абсолютній більшості випадків (до 90%) нелегальній міграції в Україні притаманні саме організовані форми. Таким чином, вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що організована нелегальна міграція має всі ознаки, якими характеризується організована злочинність, і тому має розглядатися як її різновид.

Отже, Україна фактично служить однією з ключових перевалочних баз в світовій системі нелегальної міграції робочої сили. Саме в Україні перетинаються потоки нелегальних мігрантів з Центральної та Південно-Східної Азії, Близького та Середнього Сходу, Африки, які спрямовані до Західноєвропейських країн. Крім цього в Україні утворилися вже досить численні популяції нелегальної іноземної робочої сили, які фактично не перебувають під контролем державних органів. Така ситуація потребує значного перегляду політики держави в цій сфері, з тим, щоб мати можливість хоча б частково її контролювати та регулювати.

3.4 Напрямки вдосконалення міграційної політики в Україні

Активізація міграційних процесів та їхній вплив на політичний, соціально-економічний розвиток держави, її безпеку і стабільність, культурне, релігійне середовище зумовлюють посилену увагу до розробки і вдосконалення міграційної політики держави.

Вдосконалення міграційної політики має відбуватися як у сфері регулювання імміграції в Україну, так і еміграції з неї.

Головне завдання імміграційної політики полягає у формуванні постійного населення країни, інтеграція іммігрантів у національне середовище, зменшення обсягів нелегальної міграції в Україну. Тому необхідно посилити державне регулювання імміграційних потоків через зовнішній контроль (встановлення відповідних квот, виходячи з потреб та можливостей країни) та внутрішній контроль (процес натуралізації та надання громадянства);

Одним із завдань міграційної політика має бути створення умов для припинення невиправданого експорту інтелектуального капіталу та правове врегулювання праці громадян України за кордоном.

Одним з першочергових завдань вдосконалення міграційної політики України є приєднання до загальноприйнятих міжнародних механізмів регулювання міграційних процесів - в інтересах і українських працівників-мігрантів, і держави, яка, реалізуючи стратегію інтеграції до європейських структур, повинна спрямувати свої зусилля на те, щоби привести своє законодавство у відповідність до європейських принципів та стандартів.

Разом з тим можна вважати передчасним приєднання України до Конвенції ООН про захист прав усіх працівників-мігрантів і членів їхніх сімей (1990), яку підписали лише 12 країн, що розвиваються. За існуючих умов наші громадяни не можуть скористатися передбаченим у цьому документі механізмом захисту, бо основні потоки трудової міграції з України спрямовані до розвинутих індустріальних країн.

Актуальним залишається прийняття закону щодо імміграції, без якого неможливо встановити порядок прибуття в Україну іноземців та осіб без громадянства з метою працевлаштування.

Основою реалізації міграційної політики України має стати Державна міграційна програма. Необхідно розробити проект закону, який захищатиме інтереси громадян України, що працюють за кордоном.

Масштабність і соціальна трудової міграції для країни вимагають системних заходів для їх вирішення. До цього часу в Україні відсутня цілісна система роботи з трудовими мігрантами, немає єдиного головного органу, який би відповідав за процеси міграції в державі. Для забезпечення державного контролю за здійсненням міграційної політики та законодавства, досягнення міжнародних стандартів і забезпечення національних інтересів України щодо управління міграцією, на нашу думку, необхідно створити взаємопов'язаний збалансований державний механізм регулювання міграційних процесів. Зважаючи на те, що Україна є молодою демократичною державою і не має концепції організаційного та структурного забезпечення реалізації міграційної політики, проведення цієї роботи вимагає особливої уваги.

Для України на сьогодні нагальним питанням є реорганізація міграційних органів і тих, які мають відношення до міграційної проблематики, для упорядкування і контролю міграційних процесів.

І хоча відділи міграційної служби вже створені і працюють (відповідно до Закону "Про біженців" прийнято Постанови Кабінету Міністрів України "Про створення органів міграційної служби в Україні" від 22 липня 1994 р., "Про затвердження Типового положення про відділи міграції в областях, містах Києві та Севастополі" від 20 травня 1995 р.), проте кадрові та матеріально-технічні можливості міграційної служби обмежені.

Для ефективного і доволі гнучкого управління міграційними процесами потрібна система державних органів, необхідних для формування та реалізації політики в галузі міграції. Актуальним є вдосконалення системи органів виконавчої влади, яка здійснює управління міграційними процесами, має полягати у належній координації їхньої діяльності, розширенні повноважень, матеріально-технічному, кадровому посиленні відповідних підрозділів, утворенні нових необхідних ланок (пункти тимчасового проживання мігрантів, пости імміграційного контролю безпосередньо на кордоні, пункти утримання іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перетинання державного кордону та перебування в Україні, спеціальні підрозділи для їх депортації тощо), а у стратегічному плані - створення єдиної міграційної служби як центрального органу виконавчої влади України .

Для вдосконалення міграційної політики необхідно:

- вивчити і поставити перед Верховною Радою України питання про ратифікацію ст. 19 Європейської соціальної хартії з метою встановити захист прав трудових мігрантів та іммігрантів;

- удосконалити правове регулювання питань трудової міграції;

- визначити головну урядову структуру, відповідальну за стан трудової міграції в Україні (нею може бути Міністерство праці та соціальної політики України);

- активізувати укладення міждержавних угод про взаємне працевлаштування громадян, укласти міжрегіональні угоди щодо сезонного працевлаштування громадян з прикордонних регіонів України та сусідніх держав;

- організувати контроль за роботою підприємницьких структур,