Реферат

Соціально-економічні наслідки відпливу умів для країн світу

ПЛАН

ВСТУП

ГЕОГРАФІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ

ПРИЧИНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЕФЕКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Міжнародна міграція - явище, як не будь-яке фокусує всі проблеми, які нашому суспільству прийдеться вирішувати найближчим часом. І однією такою проблемою є "Відтік розуму" з країн, що розвиваються.

На сучасному етапі розвитку суспільства і різноманітних відносин між державами, спостерігається важлива тенденція, щодо міграції населення; серед виїжджаючих на постійне місце проживання за кордон збільшується еміграція вчених, інженерів, діячів культури та мистецтва, лікарів. Відтік інтелектуального та духовного багатства населення може призвести до жахливих наслідків, а саме, економічних та політичних негараздів, науково-технічного відставання, депопуляції (зменшенню) населення та його деградації.

"Відтік розуму" бере свій початок ще на початку 30-х років. Саме поняття даного вислову може розглядатися з декілька боків. У даному випадку "Відтік розуму" - безповоротна або дуже тривала по часу еміграція висококваліфікованих спеціалістів.

Актуальність проблеми "Відтоку розуму" полягає в тому, що вона безпосередньо торкається України, а також в тому що вона набуває все більш розповсюдженого та всеохоплюючого характеру.

Мета роботи - визначити наслідки "Відтоку розуму" для країн, що задіяні в цьому процесі.

Для написання роботи використовувалась періодична література, статистичні матеріали України, підручники різних авторів, як вітчизняних так і зарубіжних.

1. Географія інтелектуальної міграції

Проблема інтелектуальної міграції все більше набуває глобального характеру. Визнаним світовим центром акумуляції світових “мізків” виступають США. Причому в такому потоці значну частку відіграють країни ЄС Прибуткова І. Сучасні міграційні процеси: теоретико-методологічні аспекти досліджень// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 1. -С4-10; Рынок труда й социальная политика в Центральной й Восточной Европе: переходной период й дальнейшее развитие/ Н. Барр (ред.), С.Кодомцева й др. - М.: Флинта. - 2000. - 480с. .

Рис. 1.1 добре відбиває розподіл мігрантів із країн ЄС у США по громадянству. З цих іммігрантів, близько 25% направилися в Каліфорнію, склавши найбільшу групу, близько 10% направлялися в штат Нью-Йорк і близько 8% - у Массачусетс (US INS sources).

Наприклад у 2000 р. 7638 професіоналів із країн ЄС одержали постійні візи в США. У це число входили службовці, архітектори, інженери, топографи і геодезисти, математики і програмісти, натуралісти, лікарі, середній медперсонал, шкільні викладачі.

Рис.1.1. Розподіл мігрантів із країн ЄС в США по громадянству

Близько 50% усіх європейців, що завершують у США роботу над дисертацією Ph.D., згодом залишаються в США на більш тривалий термін, а багато хто з них - назавжди. Це можна також простежити за даними Національного наукового фонду про європейців, що мають докторський ступінь. Дані показують, що в 1995 році близько 17000 європейців залишилися в США послу завершення роботи над дисертацією Ph.D. З них близько 11000 сталі натуралізованими громадянами, і близько 3900 сталі постійними резидентами. Дані включають Ph.D. в всіх областях.

8760 аспірантів, що одержали Ph.D. у науці і техніку за 7 років у період 1988-95 років, були європейцями. За даними The US Department of Labor statistics більш половини з них, через 5 років після одержання ступеня, усе ще знаходяться в США. Число вчених з Європи, що затримуються в США на тривалий термін, значно вище числа їх корейських і японських колег. Розходження між Японією і Європою по цьому параметрі досить значне; тільки 8% японців, що одержали Ph.D., залишається в США.

По цьому параметру лідирують громадяни Великобританії. Якщо більшість німців після одержання ступеня повертається (близько 75%), то в британців цей показник лише близько 30%. Греція знаходиться десь у середині між Німеччиною і Великобританією (повернення близько 60%).

Спостерігаються істотні розходження і по сфері занять. Приміром, серед британців (Ph.D) у США залишилися 73% представників технічних наук, у порівнянні з 65% у суспільних науках і 60% у фізичних науках. Цікаво відзначити і те, що в 1996 році 1000 новоспечених Ph.D., що заснували власні підприємства в США, були європейцями.

Ключове розходження між США і Європою полягає в різному авторитеті наукових центрів. Дійсно, європейські науково-дослідні інститути можуть у деяких областях працювати краще чим США, але ці інститути не мають притягальну силу, що могла б перетворити їх у світові центри притягання у своїх областях. Європейські університети, наприклад, незважаючи на відсутність плати за навчання, залучають менше іноземних студентів, чим університети США.

Наукова привабливість, у свою чергу, робить стимулюючий ефект на усі взаємозалежні сфери діяльності, підвищуючи привабливість регіону для вчених. Приплив аспірантів, дослідників на пост-докторські стажування і ведучих дослідників - усе це забезпечує країні-реципієнту нагромадження знання, що ще більше підсилює її перевагу перед конкурентами. Відповідно до доповіді Zucker, Darby, and Armstrong (1994), для середньої фірми 5 статей дослідників фірми в співавторстві з відомим ученим приносять фірмі в середньому ~5 нових розробок, 3,5 нових продукти на ринку і 860 робочих місць.

Вважалося, що НТ сектор у США відчуває дефіцит персоналу. У результаті висловлювалися побоювання, що США "досуха викачають" НТ персонал з інших країн. Однак ця точка зору була піддана критиці в ряді американських робіт, автори яких обвинувачували фірми компанії НТ сектора в тім, що вони воліють брати на роботу іноземних інженерів із країн, що розвиваються, оскільки ті згодні на більш низьку оплату, у порівнянні з американськими колегами тієї ж кваліфікації. На симпозіумі "Міграція іноземних вчених і інженерів у США", організованому Sloan Foundation у 1997, були висловлені наступні положення.