На тім же симпозіумі доповідалися результати ще одного аналізу, виконаного в США Р. Захером (Robert Zacher) з Гарвардської Смітсоновської обсерваторії. Аналіз показав, що США тепер готує двох Ph.D на кожну наявну вакансію. Представники Служби імміграції і натуралізації в зв'язку з цим вважають, що промисловому лобі буде важко в майбутньому домогтися збільшення квот для іноземних робочих чи подальших послаблень в імміграційній політиці. Відношення в США до цієї проблеми, здається, змінилося. Попит на іноземний кваліфікований персонал усе більше зв'язується тепер з пошуком дешевої робочої сили, а не реакцією на дефіцит кадрів.

Імміграційна політика такого типу, однак, звичайно має на меті приплив дешевої робочої сили з країн з більш низьким життєвим рівнем, чим країни ЄС. Значне місце серед постачальників такої робочої сили займають країни СНД і серед них Україна з її значним потенціалом.

2. Причини інтелектуальної міграції в Україні

"Відтік розуму "в нашій країні почався у 20-х роках нашого століття. Цьому сприяли певні причини, які різноманітні і багатогранні. Але можливо відокремити головні причини, що стосуються еміграції наших вчених та спеціалістів (рис. 2.1).

По-перше, це все більше і більше зниження в нашому суспільстві соціального статусу вченого і спеціаліста, результатів праць та робіт, які до того ж не знаходять кінцевого застосування.

По-друге, прагнення покращити своє матеріальне положення, оскільки наші вчені та спеціалісти самі бідні у світі.

Середня заробітна платня нашого професора провідного інституту складає менш 100 дол. А середня заробітна плата професора навіть непровідного американського університету за академічний рік, перевищує 50 тис. дол.

Рис. 2.1. Головні причини "Відтоку розуму" в нашій країні Пирожков С. Зовнішня міграція України: причини, наслідки, стратегія. - К. -1997-С.22.

По-третє, велика можливість реалізувати свої ідей та знання. За статистичними даними нашої країни 5 млн. робітників, які зайняті у сфері розумової праці, лише 5 - 10% використовують свої можливості.

В-четвертих, наша національна і релігійне нетерплячість. Якщо по відношенню релігійних спонук положення в останні роки поліпшилось, то національна напруга навпаки підвищилась. Кількість опитаних осіб єврейської та грецької національності відповіли, що вони емігрують по національним і культурним мотивам.

І останнє, ріст безробіття серед спеціалістів в останні роки. Так, наприклад, невелика кількість випускників вищих закладів змогла здобути працевлаштування.

Існує інша класифікація причин "Відтоку розуму". Зрозуміло, що на перше місце виноситься нестабільне економічне становище нашої країни. Молода частина населення хоче реалізувати себе, її рівень потреб більше просунутий і в неї є ще досить значний період часу до старіння, щоб адаптуватися до нового середовища і ввійти в нього впевненіше. Війти ж у нього на рівних, очевидно, зможуть лише діти.

За оцінкою самих емігрантів (опитування проводилось у Відділі реєстрації віз), важливим мотивом переїзду в ту чи іншу країну є наявність родичів (60%) або друзів (30%). Інші мотиви (близькість культури (22%) або розвинутий рівень демократії) відзначалися набагато рідше (24%). На їх тлі значнішими виявилися надії на поліпшення матеріального становища (23%), на реалізацію своїх здібностей (28%). Така виваженість оцінок не випадкова: у розвинутій країні набагато складніше знайти свою нішу з точки зору професії та заробітку, але бажання ризикнути вище, ніж прагматичні орієнтації.

Фактор етнічної належності не є більш домінуючим, та він супутній в усіх названих мотивах еміграції. Найсильнішим кореляційним зв'язком між етнічною і країною виїзду в південному регіоні України відзначені Ізраїль, Німеччина, Росія, меншою мірою США, Греція, Австралія.

Другим значним фактором може виявитися тип соціокультурного відтворення. Пояснити високу долю молодіжної міграції в її загальному потоці можна тим, що інтенсифікація суспільного життя спонукає молоде покоління до концентрованішої дії й активнішого присвоєння нового середовища. Змінений геополітичний простір України і можливості, що відкрилися для в'їзду і виїзду, знання щодо економічних труднощів і умовний час їх розв'язання в самій Україні підштовхує на зміну типу відтворення життя, характерного для їхніх батьків.

Що стосується мотиву самореалізації, то перевірити його реальність досить складно. За попередніми оцінками, само реалізуватися професійно і духовно щастить десятій частині тих, що виїжджають. З урахуванням принципово нового середовища, іншої ментальності, прочитання іншим способом соціальних відносин, що склалися в країні прибуття, збереження суб'єктивності виявляється для різних категорій розтягнутим у часі. Існуюча екстенсивна модель соціокультурного відтворення вступає в конфлікт з тією цінністю-нормативною, що формується в самій Україні і серед тих, хто виїжджає за її межі і зустрічається з розвинутішою в інших країнах.

Розпад Радянського Союзу призвів до значних якісних та кількісних змін у міграційних потоках між державами, що утворилися на пострадянському просторі.

Обсяги "Відтоку розуму" на Україні значно збільшились з моменту розпаду Радянського Союзу. Переважна частина працездатного населення виїхали до Ізраїлю, Німеччини, Росії та Італії. Причинами трудової міграції українців є нестабільне економічне становище в нашій країні; політичні, релігійні та соціально-культурні фактори; намагання покращити своє матеріальне становище та самореалізуватись.

Розглядаючи основні напрямки міграції працездатного населення України можна зробити висновки виходячи з таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні напрямки міграції працездатного населення України у 2001 році Україна у цифрах 2001 року: Короткий статистичний довідник/ Держ.комітет стат. України: