Загалом у найближчій перспективі є підстави очікувати безпре-цедентного відпливу за кордон продуктивної робочої сили з усіх регіонів України, що загрожує підривом трудового потенціалу багатьох сфер виробництва, науки, культури, освіти, медицини.

Головні чинники масової еміграції:*

велика різниця в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні й країнах Заходу;*

відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних людей;*

економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї;*

відсутність безпеки громадян.

2. Україна в системі нелегальної міграції робочої сили

Нелегальна міграція, вийшовши за рамки окремих держав й перетворившись на серйозну міжнародну проблему, сьогодні реально загрожує економічним інтересам та громадській безпеці нашої держави. Вона стала однією з причин зростання злочинності, поширення небезпечних захворювань, розвитку підпільного ринку праці, виникнення напруженості у відносинах між багатьма державами. Нині у сфері міжнародної злочинності ця проблема за своєю значимістю посіпає третє місце — після наркобізнесу й торгівлі краденими автомобілями.

В'їзд мігрантів із країни перебування у країнах СНД, в тім чисті і в Україну, здійснюється, як правило, легальним шляхом (Рис.2.1).

Рис. 2.1. Канали проникнення в Україну нелегальних мігрантів

Як свідчить міжнародна практика, основний контингент нелегальних мігрантів складають вихідці з країн Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу, Африки. Поряд з цим останнім часом у загальному потоці мігрантів збільшилася кількість громадян країн Латинської Америки, Югославії, Румунії, Болгарії, Молдови. Окрему категорію складають також мігранти з країн колишнього СРСР, зокрема з держав кавказького регіону.

За даними статистики, приблизно 70% нелегальних мігрантів – чоловіки віком від 20 до 40 років. Деякі з них мають невеликий освітній рівень, низьку професійну кваліфікацію, пов’язану з використанням тяжкої фізичної праці, але більшість, як правило, це безробітні та особи без певних занять.

Процес нелегального проникнення на територію України мігрантів носить, як правило, організований характер. Це проявляється у створенні й функціонуванні так званих каналів нелегальної міграції. У правоохоронній практиці під “каналом” розуміють створену групою осіб систему нелегального в’їзду до України, перебування та виїзд з її території мігрантів, а також сукупність сил та засобів, необхідних для пошуку бажаючих нелегально мігрувати на Захід, формування з них груп, оснащення відповідними документами, супроводження на шляху прямування, тимчасового розміщення і проживання у транзитних пунктах, перетинання кордонів тощо.

Аналіз затримань порушників дер-жавного кордону, фільтрації нелегальних '" мігрантів свідчить про наявність кількох, цілком окреслених каналів транзитної нелегальної міграції через територію України. Є всі підстави умовно виділити три напрямки нелегальної міграції. Перший, для громадян держав Південне-Східної Азії, Близького й Середнього Сходу (Китай, В'єтнам, Корея, Індія, Шрі-Ланка, Афганістан): країна проживання — держави Центральної Азії або ж одразу повітряним шляхом до Російської Федерації (Москва, Санкт-Петербург), іноді до Білорусі, звідти в'їзд залізничним транспортом в Україну (Київ, Львів, Мукачеве, Ужгород, Одеса) — через Польщу, Словаччину, Угорщину до країни призначення (або одразу із Києва повітряним шляхом до країни призначення). Другий, для громадян Іраку, Ірану, Туреччини, Ізраїлю, Ємену, Йорданії, Лівану, Сирії, Сомалі, Анголи, Заїру тощо: країна проживання — держави Закавказзя — потім одна частина мігрантів рушає повітряним або залізничним шляхом в Україну, інша — до Російської Федерації, звідти, як правило, вже у супроводі провідників прямує в Україну, далі — у країну призначення. Третій, значна кількість громадян Лівану прибуває в Україну повітряним шляхом і рухається до західного кордону з Києва залізничним транспортом.

Вихідці з країн Південно-Східної Азії, як правило, прибувають до СНД залізничним і повітряним транспортом за дійсними документами з візами, прид-баними у російських дипломатичних ор-ганах у країнах даного регіону. Вихідці з країн Середнього і Близького Сходу, а також із Африки для прибуття до країн СНД використовують повітряний тран-спорт. Прибувши до Російської Федерації чи Білорусі, вони шукають посібників із числа співвітчизників для в’їзду на тери-торію України. Іноді повітряним шляхом ця категорія нелегальних мігрантів при-буває до Києва, Уїзні документи, най-частіше, оформляються у Сирії та Лівані в дипломатичних представництвах Росії.

Про те, що нелегальні міграційні потоки набули величезних масштабів і здійснюються, так би мовити, «конвеєрним методом», свідчить оснащення деяких груп нелегальних мігрантів. Так, на Львівсь-кому напрямку прикордонники затри-мували групи порушників, які викори-стовували для переходу через кордон різні види металорізальних інструментів, склад-ні драбини, портативні радіостанції, засоби оптичного спостереження, надувні гумові човни, альпіністське оснащення. Відзна-чалися факти, коли, проводячи вивчення місцевості, порушники використовували засоби фотодокументування.

За даними Держкомкордону України, кількість затриманих Прикордонними військами України нелегальних мігрантів складала: у 1991р. – 148 чол., 1992р. – 789 чол., 1993р. – 9086 чол., 1994р. – 11 444 чол., 1995р. – 9787 чол., 1996р. – 7224 чол., 1997р. – 10 776 чол., 1998р. – 11744 чол., 1999р. – 14 646 чол., 2000р. – 5422 чол. Починаючи з 2000 року в Прикордонних військах України до категорії “нелегальний мігрант” відносяться тільки громадяни окремо визначених країн Південно-Східної Азії, Близького та Середнього Сходу, Африки. Всього ж у 2000 році Прикордонними військами України затримано близько 16 тис. порушників законодавства про державний кордон, не пропущено понад 7000 нелегальних мігрантів. 

Причини, що обумовлюють зростання кількості нелегальних мігрантів, які використовують Україну як транзитний пункт з метою потрапити на Захід, дуже добре відомі. Це, в першу чергу, розпад СРСР, руйнування “залізної завіси” та єдиного правового й візового простору, ефективної системи контролю за в’їздом і перебуванням іноземців на території колишніх союзних республік.

По-друге, привабливими факторами є також зручне географічне розташування України у центрі