Для вдосконалення міграційної політики необхідно:

- вивчити і поставити перед Верховною Радою України питання про ратифікацію ст. 19 Європейської соціальної хартії з метою встановити захист прав трудових мігрантів та іммігрантів;

- удосконалити правове регулювання питань трудової міграції;

- визначити головну урядову структуру, відповідальну за стан трудової міграції в Україні (нею може бути Міністерство праці та соціальної політики України);

- активізувати укладення міждержавних угод про взаємне працевлаштування громадян, укласти міжрегіональні угоди щодо сезонного працевлаштування громадян з прикордонних регіонів України та сусідніх держав;

- організувати контроль за роботою підприємницьких структур, які займаються посередницькою діяльністю з працевлаштування за кордоном українських громадян, на предмет додержання ними чинного законодавства;

- провести вибіркові статистико-соціологічні дослідження трудової міграції для прийняття відповідних рішень на державному та регіональному рівнях.

Виконання цих та інших завдань дозволить упорядкувати міграційні процеси в державі і забезпечити соціальний захист трудових мігрантів. В умовах інтенсифікації еміграційного процесу держава зобов’язана подбати про своїх громадян, які опинилися за кордоном. Саме держава повинна забезпечити громадян правдивою інформацією про умови перебування в зарубіжних країнах, яка, можливо, змогла б багатьох відвернути від думки про еміграцію, або, принаймні, змусила б більш розважливо приймати рішення про від’їзд. Саме державі доцільно було б взяти на себе посередницькі функції при працевлаштуванні за кордоном, що дало змогу захищати як державні, так і особисті інтереси мігрантів, регулювати трудову еміграцію. Вельми корисною була б і організація попередньої мовної і професійної підготовки перед виїздом тощо. Ці заходи захистили б українських громадян від цілком реальної загрози опинитися за кордоном на найнижчому соціальному та професійному щаблі.

Слід зазначити, що імміграція, як і еміграція, здатна викликати досить складні проблеми. Недалекоглядним було б заспокоювати себе тим, що ксенофобія не притаманна українському народу. В умовах соціально-економічних негараздів і тотального дефіциту конкуренція між місцевим і прийшлим населенням на ринку праці та житла, в пошуках споживчих товарів і в підприємницькій діяльності здатна загострити міжнаціональні відносини, стати причиною відкритих конфліктів. У зв'язку з цим видаються вкрай необхідними законодавчі й організаційні заходи по регулюванню процесу імміграції в Україну з урахуванням як інтересів місцевого населення, так і прав приїжджих. Державна міграційна політика та практика має розроблятися як єдине ціле, керуватися єдиними нормами та принципами, щоб уникнути подвійного стандарту у ставленні до виїзду власних громадян і до в'їзду людей із закордону.

ВИСНОВКИ

Отже, проведені в роботі дослідження дозволяють зробити ряд узагальнень.

Необхідно зауважити, що поряд з офіційною трудовою міграцією сформувалася нелегальна система трудової міграції зі своєю розвиненою інфраструктурою та нелегальним ринком трудових ресурсів. Ця система погано піддається статистичному вивченню, однак багато фактів вказує на те, що нелегальні міграційні потоки переважають по потужності офіційні. Україна служить в цій системі однією з важливих перевалочних баз.

До цього часу в Україні відсутня цілісна система роботи з трудовими мігрантами, немає єдиного головного органу, який би відповідав за процеси міграції в державі. Щоб зрушити справу з місця, необхідно:

- удосконалити правове регулювання питань трудової міграції;

- визначити головну урядову структуру, відповідальну за стан трудо-вої міграції в Україні (нею може бути Міністерство праці та соціальної політики України);

- активізувати укладення міждержавних угод про взаємне праце-влаштування громадян, укласти міжрегіональні угоди щодо сезонного працевлаштування громадян з прикордонних регіонів України та сусідніх держав;

- організувати контроль за роботою підприємницьких структур, які займаються посередницькою діяльністю з працевлаштування за кордоном українських громадян, на предмет додержання ними чинного законодавства;

- провести вибіркові статистико-соціологічні дослідження трудової міграції для прийняття відповідних рішень на державному та регіо-нальному рівнях.

Виконання цих та інших завдань дозволить упорядкувати міграційні процеси в державі і забезпечити соціальний захист трудових мігрантів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Евгений С. Трудова міграція громадян України до Російської Федерації та її вплив на українсько-російські відносини// Проблеми міграції .-1999.-№1.-С 34-48.

Злотін Х. Тенденція міжнародної міграції з 1965 року; про що свідчать наявні дані// Проблеми міграції. - 1999. - №2. - С 5-27.

Пирожков С. Зовнішня міграція України: причини, наслідки, стратегія. - К.-1997-122с

Праця та соціальна політика в Україні: Збірник аналітично-статистичних матеріалів за 1999 рік. - К.: "Соцінформ" - 2000.- 127с

Прибуткова І. Сучасні міграційні процеси: теоретико-методологічні аспекти досліджень// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 1. -С4-10

Рынок труда й социальная политика в Центральной й Восточной Европе: переходной период й дальнейшее развитие/ Н. Барр (ред.), С.Кодомцева й др. - М.: Флинта. - 2000. - 480с.

Соколенко С. Й. Современные мировые рынки и Украина. - К.: Демос. -1995.-354с