Соціологія контрольна

ЗМІСТ

1. СІМ’Я, ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ: ГЕНЕЗИС, ФУНКЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Проблема сім’ї є дуже важливою в соціології через те, що сім’я покликана, з одного боку, забезпечити фізичне і духовне відтворення населення, тобто виконати таку соціальну функцію, яка не під силу жодному соціальному інституту, а з іншого – сім’я виконує господарсько-побутові та інші соціальні функції, виступає фактором формування, переоцінки цінностей та установок людини в процесі її життєдіяльності. Вченими України вивчається ряд важливих проблем, пов’язаних із репродуктивною поведінкою сім’ї, проблемами поєднання професійних ролей працюючих жінок, розподілом влади й обов’язків в суспільстві та ін.

Процес формування сім’ї в наші важкі часи ускладнюється рядом обставин. Ще не подолані ті традиції, які заважають становленню сім’ї, адже впродовж багатьох десятиріч сім’я виступала лише постачальником людських і трудових ресурсів, об’єктом державної політики, яка провадилася за принципом "суспільне понад усе". Держава вирішувала за сім’ю все. Звідси й другорядність для держави тих функцій, які завжди декларувалися: навчання, виховання, охорона здоров'я, підвищення добробуту та ін. Повна залежність сім’ї від держави зробила її практично безпорадною. Все це потребує змін. Держава потрібна будувати свою політику так, щоб сім’я могла розраховувати. перш за все, на свої можливості. А власні можливості можуть з’явитись у сім’ї тоді, коли державою будуть створені для неї необхідні умови: економічні, соціальні, правові.

Сім'я – це соціальне об’єднання, члени якого зв’язані загальним побутом, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою. По суті сім’я представляє собою систему відносин між чоловіком і дружиною, батьками та дітьми, засновану на шлюбі чи кровному спорідненні, і яка має історично визначену організацію.

Виникнувши на певному етапі розвитку первісного суспільства, сім’я зазнає ряд змін на основі розвитку виробництва та в зв’язку з розвитком форм шлюбу та спорідненості. При цьому загальна закономірність розвитку сім’ї у первісну епоху полягає у „безперестанному звуженні того кола, яке початково охоплює все плем’я і всередині якого існує шлюбна спільність між обома полами” [9, с. 46]. Перехід до патріархальної сім’ї знаменувався затвердженням батьківського рахунку спорідненості, патрилокального шлюбу та моногамії, міцного поєднання чоловіка та жінки між собою та своїм потомством, встановлення влади чоловіка над дітьми та жінкою, за яку тепер платили особливий викуп.

Основними ознаками сім’ї є:

шлюбні або кровно споріднені зв’язки між усіма її членами;

сумісне мешкання в одному приміщенні;

загальний сімейний бюджет.

Функції сім’ї – це засоби прояву її активності; життєдіяльності всієї сім’ї та окремих її членів.

Сім’я виконує такі основні функції:

Відтворення населення. Функція відтворення населення включає фізичне та духовно-моральне відтворення людини в сім’ї. На зміну переважно економічним стимулам дітонародження в минулому зараз приходять духовно-моральні: глибинна моральна і психологічна потреба в своїй дитині, бажання мати її від коханої людини, намагання відтворити в дітях себе, повторити разом з ними життєвий шлях, надія та впевненість у майбутній духовній спорідненості з дітьми та онуками, що скріплює кровноспоріднений союз, фамільну гордість.

Господарсько-побутова. Виражається господарсько-побутова функція сім’ї у веденні домашнього та особистого підсобного господарства, в обслуговуванні та самообслуговуванні членів сім’ї, в підтримуванні належного санітарного стану та гігієни у житлі, плануванні сімейного бюджету.

Виховна. Виховна соціальна функція сім’ї визначає відповідальність за духовно-моральне, політичне, естетичне виховання дітей; народна мудрість каже: "Батьки не ті, хто дитину народив, а ті, хто її виховали".

Взаємне піклування членів сім’ї один про одного, особливо про старих. Ця функція має за мету підвисити відповідальність дітей за добробут батьків, їх забезпечену та спокійну старість, а також постійну та взаємну морально-психологічну підтримку членів сім’ї, забезпечення повноти їх життя, всебічного спілкування і особистого щастя.

Організація і використання вільного часу, перш за все -– дозвілля. Мета цієї функції – допомогти членам сім’ї найбільш повно реалізувати свої здатності й таланти в самодіяльності, в розумному споживанні духовних цінностей, у забезпеченні активного відпочинку.

В сучасних умовах не всі дотримуються такої класифікації функцій сім’ї. Так, російські соціологи Василь Рясенцев, Геннадій Свердлов. Називають найважливішими функціями сім’ї: продовження роду, виховну, господарську та взаємодопомоги; філософ Володимир Ключников зауважує: продовження людського роду, виховання дітей і господарську; білоруський соціолог Сергій Лаптенок визначає: господарсько-побутову, відтворення населення, виховну та організації дозвілля своїх членів сім’ї; філософ Олександр Харчев – відтворення населення, соціалізації, господарську, організації споживання та дозвілля; український соціолог Микола Юркевич – духовного спілкування, сексуальну, народження дітей, співробітництва в процесі виховання, добування необхідних засобів для ведення домашнього господарства, організації дозвілля. Але важливе не стільки уважне перерахування всіх функцій сім’ї, скільки поділ їх, з одного боку, на ті, що задовольняють переважно матеріальні, господарсько-побутові, а з іншого – переважно емоціональні та соціально-психологічні потреби людей.

В сучасних умовах все помітнішою стає криза сім’ї як соціального інституту суспільства, шляхи виходу з якого поки що чітко не окреслені. Криза виражається в тім, що сім’я все гірше виконує свої основні функції: організацію подружнього життя, народження і виховання (соціалізацію) дітей, відтворення населення і робочої сили. Причини такої кризи лише частково пов’язані із специфічною історією розвитку України, а мають більш загальний характер для всіх індустріальних держав, і є наслідком індустріальної цивілізації. Сучасна демографічна ситуація потребує розробки цільової програми розвитку шлюбно-сімейних відносин і оптимізації процесів відтворення населення. Її створення