Варто було б поміркувати над тим, яким чином індивіди до-ступними зразками для копіювання й наслідування в змозі відтворювати архаїчні форми колективності. Можливо, ці форми наново винаходять і вигадують, конструюють з наявних умов і засобів діяльності в конкретних обставинах. Хоч як би там було, ситуація перерозподілу ресурсів явно потребує, щоб індивіди, якщо вони прагнуть досягти конкурентноздатності, у змаганнях за блага створювали асоціації подібного типу та вступали у релевантні їм взаємини.

Нинішня реальність привертає увагу соціолога до певного різновиду соціальних утворень, а саме до "чинних структур" ситуації перерозподілу багатства, влади, престижу, культури, символів. Такі утворення найзручніше, мабуть, називати кор-пораціями (від латин. corporatio — об'єднання, товариство, спілка на основі цехових, групових інтересів, об'єднання для досягнення мети у суспільній сфері).

Певна річ, може виникнути спокуса трактувати корпорацію як родове визначення багатьох історико-культурних видів ко-лективності, в різні епохи та в різних країнах відомих під різ-ними іменами, наприклад, фратрія, цех, чернечі та лицарські ордени, братства, "ложі", громади й артілі або ж "мафія". Вод-ночас очевидно, що поняття "корпорація" має не лише безсум-нівну схожість із деякими соціологічними термінами, такими як "команда" у драматургічній версії повсякденності Е. Гофмана, а й відмінності — скажімо, від термінів "кліка" чи "цільо-ва група" у їх соціологічному трактуванні. Обґрунтування від-мінності поняття "корпорація" від названих інтересів (так само як і емпіричне дослідження конкретних різновидів корпорацій в українському суспільстві) являє собою, однак, самостійне дослідницьке завдання. Тому я обмежуся тим, що визначу ос-новні атрибути, що конституюють корпорацію як один з еле-ментів структури, суспільства, елемент, в якому співіснують і взаємодіють фрагменти й компоненти соціальних утворень різних історичних і культурних епох.

Насамперед слід відзначити, що своєрідній соціальній ре-анімації корпорацій сприяють зростаюча конкуренція за блага, а також супутні їй архаїзація обмінних операцій (прямий про-дуктообмін) та поширення "караванних" зусиль задля достав-ки товарів з близького й далекого зарубіжжя, які здійснюють-ся на свій страх і ризик в обхід держави і поза нею. Саме кон-куренція , і пошуки джерел винагороди перетворюють корпо-рації на необхідні складові нинішньої ситуації. Інакше кажучи, корпорації формуються й утверджуються в контексті та у зв'язку з відродженням різноманітних пережиткових форм взаємодії у багатьох сферах життя. Досягти успіху в змаганні за ресурси навряд чи реально без об'єднання в асоціації, згур-товані спільною метою, дисципліною, практично цілковитим підкоренням певним правилам і нормам. Корпорації ж явля-ють собою чистий тип асоціацій "для себе" з артикульованими умовами членства і ясними перспективами дій, де внутрішні відмінності у статусах, обсязі владних повноважень і розмірах винагороди доповнюються значущістю колективного успіху.

Далі: корпорації будуються на основі єдності структурного та діяльного компонентів (тобто власне просторового, а також часового, енергетичного й нормативного) у формі адекватних корпоративним вимогам ментальних констеляцій (очікувань, санкцій щодо суворої формалізації забороненого й дозволеного і та ін.). Будучи просторовою структурою, корпорація має ясні, чіткі і в принципі встановлювані розміри, отже, і кордо-ни. Поділ же корпорацій на відкриті й таємні не такий істот-ний, оскільки вказує лише на ступінь складності встановлення їхньої чисельності. Такою ж не важливою під цим кутом є й локалізація корпорацій у тих чи тих сферах діяльності — про-фесійній, політичні, економічній, соціальній.

Коли щось і вирізняє корпорації від інших типів об'єднань, то це темп і ритм діяльності, тобто часові та енергетичні харак-теристики.

Саме енергетика, зусилля та ресурси, які мобілізують для здобуття позитивних ефектів у конкуренції .за матеріальну й символічну винагороду, за статуси і привілеї, за право інтер-претувати історію, за контроль над інформацією тощо, пояс-нюють той факт, що корпорації конструюють і підтримують просторово-часові поля з різним ритмом і темпом здійснення в них взаємодії між людьми, між людьми та речами, між людь-ми та ціннісно-знаковими груповими реаліями. Повсякденна мова фіксує цю напружену, завихрену процесуальність дієсло-вом "крутитися".

Динамічні характеристики подібних полів варіюються, оче-видно, у широких межах, зумовлюючи сегментацію соціально-го цілого та автономізацію утворених частин. Тому й належні до них індивіди ведуть різне за стилем, ритмом і темпом жит-тя; можливість контактів між ними мінімізується, знижується й рівень взаєморозуміння. Віднині жити розмірене, налагодже-но і передбачувано — привілей тих, хто входить до спільнот, не залучених до боротьби за перерозподіл ресурсів; доля ж інших — безупинно "крутитися", домагатися свого, а не задо-вольнятися установленим кимось. Таким чином, час стає важ-ливим диференціюючим і стратифікуючим чинником, що на поверхні соціального життя, емпірично фіксованого в першому й не найповнішому наближенні, виявляється у формі відмінно-стей у ставленні до темпоральних характеристик: минулому, теперішньому і майбутньому.

Корпорації (в цьому ще одна їхня відмінність від "команд" або цільових груп) можуть бути частиною, ядром організації, але при цьому можуть самі трансформуватися в неї. Корпо-рації, що мають статус організації, — явище нове для постра-дянських країн і водночас зовсім не випадкове. Показово, що наприкінці