Тобто за низкою показників сучасна сім'я живе краще, ніж в останні роки "розвинутого соціалізму". Більше того, якщо в ностальгійному минулому головні комунальні вигоди мали лише близько 40 відсотків сімей, то в останні роки — більшість населення. Щоправда, офіційне» статистика свідчить, що всі ці блага було нагромад-жено ще за часів соціалізму Однак фак-ти реального, життя змушують сумніва-тися в коректності цих даних. Адже як-що все це було придбано за роки "розвинутого соціалізму" та перебудови, то чому з 1994 до 2000 року автомобілів, телевізорів, холодильників, стерео та відео апаратури менше не стало (при тому, по зношення придбаного раніше досягло понад крайніх термінів — в се-редньому 17-22 роки).

Порівняно з 1994 у 2000 році стало менше садових ділянок, швейних машин, спорядження для туризму, мисливства та ри-бальства. Тобто люди і далі актив-но купують все, що потрібно для споживання, і втрачають те, що могло б принести додатковий до-хід (робота на садовій ділянці, по-шиття.

Соціальне самопочуття населення

Звичайно, важливо, що люди думають про суспільство і як вони його оцінюють. Однак головне — наскільки добре чи погано вони почуваються за наявної соціальної ситуації. Саме тому перші запи-тання, яких потребують і медична, і соціальна діагностика: "Як почувається і на що скаржитеся?"

Але коли ставиш пряме запи-тання, отримуєш, як правило, категоричну відповідь, в якій немає місця нюансам і напівтонам само-почуттю людини. У нашому моніто-рингу ми запитували людей про те, наскільки вони задоволені сво-їм становищем у суспільстві.

Вже в перший рік незалежності Укра-їни близько половини населення було незадоволено своїм становищем, а на 1998-й невдоволення висловлювали вже понад три чверті. Відповідно скорочува-лась і невелика частина задоволених. По-зитивні зрушення помітні пише в останні два роки, але вони принципово не змінюють картини масового соціального від-чуження. До того ж невдоволення пере-важає практично в усіх верствах населен-ня, демографічних і професійних групах.

За таких настроїв в Україні зберіга-ється відносна соціальна стабільність. Чи не парадокс це? Чому люди не поспі-шають залишити настільки незручні соціальні позиції і не борються за нечис-ленні "місця під сонцем"? Чи справа лише в безмежній терплячості народу? Чи є соціальні чинники, спроможні компен-сувати це незадоволення? Один з них — побутова забезпеченість. В останнє десятиріччя вона стала ґрунтовнішою та цивілізованішою і, безперечно, стри-мує бурхливі прояви невдоволення. Проте є й інші соціальні блага, які люди цінують не менше, ніж побутовий ком-форт.

Саме як узагальнена оцінка того, наскільки вистачає (чи бракує) людині тих чи інших соціальних благ, розгляда-ється рівень соціального самопочуття. Йдеться і про матеріальні, і про соціаль-ні та духовні блага. 3 1 995 року щороку визначається, якою мірою не вистачає людям соціальних благ в 11 основних сферах життя. Виміри ґрунтуються на тезі: чим більше людина відчуває не-достатність соціальних благ, тим гірше її самопочуття.

У більшості аспектів, пов'язаних зі щоденними матеріальними турботами, роботою, дозвіллям та підтриманням здоров'я, переважає відчуття недостат-ності соціальних благ. 3 1995 до 2000 року з одних пози-цій дефіцит соціальних благ зріс, а з інших — скоротився. Суттєво зросла час-тка людей, яким бракує належної робо-ти, можливості підробляти і працювати з повною віддачею. 3 одного боку, це свідчить про зростання напруженості у сфері зайнятості, загострення проблем безробіття, а з іншого — люди більше налаштовані на інтенсифікацію трудо-вих зусиль, ніж у минулому. Це може стати однією з важливих психологічних передумов подолання соціально-еко-номічної кризи. Важливою є тенденція скорочення дефіциту житла, меблів, не-обхідного одягу. Якщо вона триватиме і далі, то з'являться передумови для по-ліпшення структури і якості харчування, а далі — для зростання заощаджень, що, нарешті, означатиме реальний ус-піх декларованої ринкової реформи.

У недостатньо освічених, малокваліфікованих і незайнятих соціальне самопочуття за останні роки знизилося, тоді як у кваліфікованих працівників і людей з вищою освітою воно дещо зросло. Найгірші показники у працівни-ків сільського господарства, службов-ців з допоміжного персоналу працівни-ків низької кваліфікації, домашніх гос-подарок, непрацюючих пенсіонерів.

Це природно, оскільки державні допомога вкрай обмежена, а власних зусиль для виживання в нових умовах їм не вистачає через похилий вік, низьку кваліфікацію, втрату роботи тощо.

Менш природним є те, що не підвищується рівень соціального самопочуття у зайнятих у приватному секторі. Як що вони не відчувають змін на краще, то це означає, що економічні реформи не приносять позитивних результатів. У зайнятих в державному секторі само-почуття на тому ж рівні, що й у незайня-того населення. Це — ознака глибокої кризи в державному виробничому сек-торі, який стає дедалі важчим тягарем для економіки країни.

1995 року трохи гірше від молоді та старшого покоління почувалися люди середнього віку, на яких лягла головна відповідальність за виживання сус-пільства.

2000 року соціальне самопочут-тя молоді дещо поліпшилося, а у старшого і середнього поколінь — погіршилося. Напевне, для молоді проблеми соціальної адаптації до нових суспільних умов виявилися не такими складними

Молоді більшою мірою бракує на-лежної роботи, модного одягу, хорошо-го житла, сучасних економічних знань. Людям середнього віку частіше не вис-тачає можливості мати повноцінну від-пустку та дозвілля, працювати з повною віддачею, придбати необхідний одяг. Люди старшого віку насамперед скар-жаться на здоров'я, якість медичної до-помоги, неможливість купувати необ-хідні продукти та харчуватися на свій смак. Кожне покоління відчуває дефіцит соціальних благ у тих сферах, які є най-важливішими для нього: