Як масове явище розлучення грають переважно негативну роль і в зміні народжуваності, і у вихованні дітей. По-перше, унаслідок розлучень зменшується продуктивний період у житті жінки. По-друге, у випадку невдалого першого шлюбу може набагато відсунутися час першого дітородіння (що небажано і з медичної точки зору). По-третє, несприятливі відносини в родині, що передують розлученню, можуть уплинути на репродуктивні установки жінки, хоча в інших випадках цей вплив може бути нейтралізовано бажанням жінки створити і зміцнити нову родину.

Розлучення оцінюється, як благо лише в тому випадку, якщо він змінює до кращого умови формування особистості дитини, кладе кінець негативному впливу на психіку дитини подружніх конфліктів. Родина може жити, якщо вона погано чи виконує взагалі не виконує кожну зі своїх функцій, крім батьківської. Родина вмирає, якщо вона перестає робити те, в ім'я чого вона створюється - виховання дітей.

Особливе занепокоєння викликають молоді родини. Багато говоритися про інфантильність молоді, ослаблення почуття відповідальності, про залежність від батьків, що послабляє родину. Для молодих родин актуальна проблема дозвілля.

Чекання дитини - дійсний іспит для любові, а його народження - іспит на міцність сімейних уз. Чимало шлюбів розпадається в перший же рік після появи дитини, розпадається з ініціативи мужчин, не витримують іспит батьківством. Точніше чоловіків, егоїзм яких виявився сильніше всіх інших почуттів.

Молодий чоловік після народження маляти не вправі усуватися від догляду за ним, повинен допомагати дружині в її нескінченних турботах про дитину, інакше сам позбавить себе багатьох радостей. Покладаючи весь відхід за маленьким на одну лише дружину, чоловік сам не дає їй можливості для занять чим-небудь іншим, у тому числі і будинком і ним самим. При такому положенні, при таких обставинах у родині неминуче виникає дискомфорт. Чоловік починає почувати себе зайвим, непотрібним, нелюбимим, не підозрюючи, що сам у цьому цілком винний. І як наслідок перерахованого, у чоловіка всі частіше починає миготіти думка, що він може усі змінити по своєму бажанню. Як? Так розлучитися! І тоді - знову воля, ніяких турбот, ніякого лементу, знову він - улюблений, єдиний, доглянутий...

З приходом дитини до жінки приходить усепоглинаюче почуття, що часто навіть самий коханий чоловік на якийсь час відходить у неї на другий план. А якщо ще ця дитина не з тих, котрі тільки їдять, сплять і ніяких особливих занепокоєнь батькам не доставляють, а такий що вимагає безсонних ночей, і безустанного догляду, і нервів, то крім емоцій йому належить і увесь час матері, усі години доби.

Зрозуміло, що чоловік, що виражає невдоволення з приводу не пришитого гудзика чи не вигладженої сорочки, у той час як дитина надривається від лементу, в мами не ладиться з годівлею, викликаються, м'яко говорячи, не самі добрі почуття. І молода мама, не виспалась, що втомилася, цілком можливо, відреагує на претензії чоловіка зовсім не так, як йому самому цього хотілося б. Звичайно, дружина могла знайти й інші слова й інший тон ... але зрозумійте і її.

Культура подружнього спілкування – неодмінна умова безконфліктного сімейного життя

Знання правил культури спілкування дозволяє уникати багатьох конфліктів і зберігати добрі відносини, навіть якщо виникають серйозні розбіжності. Крім того, при явно вираженому конфліктному поводженні одного з чи чоловіків членів родини застосування правил іншими значно знижує напруга, робить внутрісімейну обстановку набагато більш спокійної і створює сприятливу ситуацію для нормалізації відносин.

Уміння знайти компроміс – дуже важливе уміння. Відвертий егоїзм, непоступливість, дитячу упертість приводять лише до більшого загострення розбіжностей.

Неповні сім'ї – явище, на жаль, досить поширене. Особливо часто можна зустріти сьогодні в нашому суспільстві самотніх матерів. Чинники виникнення неповних сімей ми розглянули вище, а тепер спробуємо з’ясувати, які ж проблеми є типовими для таких сімей.

Першою, і головною проблемою неповної сім'ї є, звісно, відчуття родинного дискомфорту, яке переживають діти в таких сім’ях. Відсутність батька (або мати) призводить до того, що у дитини з неповної сім'ї розвивається ряд комплексів, пов’язаних з неповноцінністю, відсутністю внутрішньої гармонії, психологічні зрушення по відношенню до створення в майбутньому власної сім'ї. Діти з таких сімей відчувають себе обділеними долею, відчувають заздрість по відношенню до тих, у кого є хороші і дружні родини.

Другою важливою проблемою сучасних українських неповних сімей є проблеми матеріального достатку. У неповних сім’ях, як правило, побутові умови далекі від ідеальних. Тільки невелика частина неповних сімей може мати все необхідне для основних людських потреб. Відсутність матеріальної стабільності негативно відбивається як на дітях, так і на дорослих неповної сім'ї. Звідси нерідко схильність дітей з неповних сімей до антисуспільних дій – грабіж, крадіжки тощо.

Зрештою неповна сім'я – це і державна проблема. Велика кількість неповних сімей – це своєрідний індикатор внутрішнього життя суспільства. Чим вища їх кількість, тим більше негативних процесів є в середині держави, які потрібно вирішувати для виправлення ситуації.

Батьки з неповних сімей – є не настільки продуктивними працівниками, як ті працівники, які мають повноцінне родинне коло.

Захворюваність серед членів неповних сімей значно вища, ніж у повних сім’ях. Це можна пояснити як гіршими соціально-економічними умовами життя таких сімей, так і психологічними чинниками – постійне відчуття дискомфорту, самотності, непотрібності негативно впливає на самопочуття людини.

У неповних сім’ях більш легше розвиваються такі негативні явища як розпуста, алкоголізм, наркоманія. Тому – проблеми неповних сімей – загальнодержавні проблеми, якими потрібно займатися: вивчати, досліджувати, виправляти ситуацію на краще. Створення соціальних служб