Економічний супровід – діяльність спрямована на підтримку матеріального благополуччя прийомної дитини.

Юридично – правовий супровід – діяльність, спрямована на дотримання державних гарантій стосовно дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , які влаштовані до прийомної сім’ї , а також здійснення докладів із захисту їхніх прав та законних інтересів.

Психологічний супровід – проведення комплексу заходів з реабілітації, реактивації, перенаучіння та ресоціалізації прийомних дітей в прийомних сім’ях. Для цього можуть використовуватися такі форми роботи: психодіагностика, психотерапія, консультування , організація та проведення тренінгів.

Медичний супровід – діяльність спрямована на вирішення питань охорони здоров’я прийомної дитини.

Педагогічний супровід – діяльність спрямована на вирішення питань навчання прийомних дітей та здобуття ними освіти.

Спочатку слід зробити план соціального супроводу на перший місяць існування прийомної сім’ї, враховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення , далі розробляється план супроводу на півріччя. В подальшому складається щорічний план соціального супроводу.

Виконання завдань соціального супроводу прийомних дітей та сімей має здійснюватися окремо уповноваженими соціальними працівниками.

Спільні відвідування прийомної сім’ї необхідно здійснювати у період взаємної адаптації після влаштування дитини у прийомну сім’ю. Адаптаційний період триває один рік і має такі контрольні межі : перший місяць існування прийомної сім’ї, три місяці, шість та дванадцять місяців. Впродовж першого місяця соціальні працівники мають відвідувати прийомну сім’ю щотижня. Протягом наступних трьох місяців – один раз на два тижні, потім, якщо все добре у новоствореній сім’ї , візити плануються один раз у місяць.

Протягом другого року існування прийомної сім’ї , відвідування плануються один раз на два/ три місяці і мають здійснюватися соціальними працівниками окремо. У подальшому візити плануються один раз у півроку за потребою.

Отже. ПС та ДБСТ як соціальний інститут захисту прав дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , потребує налагодження міжгалузевої співпраці спеціалістів різних державних структур. Саме належний рівень такої співпраці є одним з основних запорук успішного функціонування таких сімей.

1.2Нормативно – правове забезпечення ПС і ДБСТ.

Основними нормативними актами , які регулюють питання соціального захисту дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування , є Конституція України (1996р.), Сімейний кодекс України(2002р.), Закони України « Про охорону дитинства»(2001р.), «Про освіту»(1991р.), «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»(1992р.).

Згідно із статтею 24 Закону України «Про охорону дитинства» утримання і виховання дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , забезпечує держава. Законом визначено форми влаштування таких дітей , а саме: передача під опіку чи піклування , на усиновлення або на влаштування на виховання в сім’ї громадян ( прийомні сім’ї), в будинки дитини, дитячі будинки, дитячі будинки сімейного типу.

Законом України «Про охорону дитинства» (2001р.) визначено форми сімейного влаштування дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування , такі як прийомна сім’я і дитячий будинок сімейного типу.

Метою створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .Вихованці оформлюються в сім’ї до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання у професійно – технічних чи вищих навчальних закладах.

Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин, певний проміжок часу не можуть займатися вихованням дитини. У такому разі дитина влаштовується в родину на той проміжок часу , поки родина не справиться з проблемами, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною , забезпечувати необхідний рівень життя та розвитку.

Діти, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, не втрачають статусу дитини – сироти та дитини , позбавленої батьківської опіки, що передбачає наявність прав на пільги , які гарантуються державою таким дітям: при отриманні житлової площі, матеріальної підтримки, влаштуванні на навчання тощо.

Від існуючих форм сімейного влаштування дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ДБСТ та ПС відрізняються перш за все тим , що держава надає сім’ї , яка бере на виховання дитину, матеріальну та соціальну підтримку. Необхідною умовою є підготовка кандидатів на створення ДБСТ та ПС до соціальної ролі вихователів прийомних дітей , що забезпечується проходження ними системи із відповідної підготовки .

Виховання дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування , у дитячих будинках сімейного типу та ПС можна розглядати як делегування державою батькам функцій на виховання та утримання дітей. Це передбачає здійснення контролю з боку держави щодо того, яким чином батьки – вихователі та прийомні батьки виконують зобов’язання , взяті на себе щодо вихованців. Такий контроль, згідно з законодавством , покладається на місцеві відділи у справах сім’ї та молоді, органи опіки та піклування , служби у справах неповнолітніх.

Рішення про створення ПС або ДБСТ ухвалюється місцевими органами виконавчої влади на підставі заяви кандидатів і висновку відділу у справах сім’ї та молоді про можливість створення таких сімей. Між органами виконавчої влади і батьками , що беруть на себе зобов’язання щодо виховання дітей – сиріт, складається угода , де визначають права і обов’язки кожної з сторін , містяться вимоги до умов виховання і утримання дітей у родині. У разі невиконання зобов’язань одним з учасників угоди спірні питання можуть бути розглянуті у судовому порядку.

У ПС та ДБСТ влаштовуються діти – сироти і діти, позбавлені батьківського піклування . Суттєва відмінність ДБСТ та ПС – кількість дітей , які влаштовуються