Реферат на тему:

Оптимізм та песимізм на етапі становлення загальносвітової цивілізації

Проблема світової цивілізації — це проблема співвідношення універсального та локального, центру та периферії нового рівня суспільного розвитку.
     Проблема універсального дедалі частіше опиняється в центрі уваги сучасних дослідників, що пов'язано з об'єктивними процесами, які характеризують формування світової цивілізації.
     Так, В.Г.Федотова стверджує, що «концепція універсальності зазнала низки суттєвих змін, і сьогодні вона існує в декількох формах:

як ідея прогресу (розвиток на шляху, відкритому Заходом);

як ідея суспільної цивілізації, що приносить в жертву національні інтереси і підпорядковує локальне універсальному;

як евфемізм Заходу, західного розвитку;

як ідея взаємозв'язку людства, як символ універсальних норм та цінностей для всього людства».      

Це твердження обгрунтовує причинно-наслідковий взаємозв'язок історичних подій «виклику європейській цивілізації» та змінний характер відносин з «неєвропейськими цивілізаціями», але крім каузальних зв'язків, необхідне дослідження тотожності та відмінності в концепціях універсальності та світовому процесі глобалізації.
     Причинно-наслідкові зв'язки свідчать — суб'єктність Заходу вже відбулася і є даністю, яка постає, зокрема, і в європоцентристських концепціях універсалізації. Проте це зовсім не означає, що протистояння європоцентризму є руйнуванням тенденцій об'єднання світу в світову цивілізацію.
     Для виявлення нових якісних змін варто дослідити якісні зміни попереднього етапу розвитку, що визначають тотожність локальних цивілізацій. Щоб визначити взаємозв'язок оптимізму та песимізму на цьому етапі, головна увага приділятиметься, по-перше, якісним змінам міри життя та міри смерті, по-друге, тим змінам світогляду, які характеризують власне взаємозв'язок оптимізму та песимізму. Тому зупинимось спочатку на найсуттєвіших чинниках, що визначають взаємозв'язок оптимізму та песимізму на етапі формування загальносвітової цивілізації.
     . Природно-географічні чинники змінилися настільки, що необхідно говорити вже про соціоприродно-географічні чинники. Природно-географічні обмеження зберегли своє значення, проте висока мобільність руху дещо зменшила їх вплив. Так, сучасні засоби сполучення дають змогу протягом доби, максимум тижня, дістатися у будь-яку частину світу і переправити туди вантаж. Проте зменшення впливу природно-географічних чинників на людину і суспільство супроводжується збільшенням обмежень соціокультурного порядку. Так, мобільність переміщень залежить від економічних, політичних, соціальних та духовних чинників.
     Економічні чинники виявляються в наступному.
     По-перше, економічні чинники впливають на стан території. Від економіки залежить розвиток шляхів сполучення, соціальний простір і ритм роботи (наявність і стан доріг, повітряних коридорів, пропускна спроможність, швидкість руйнування/поновлення шляхів сполучення і т.п.), комфортабельність та забезпечення харчовими та іншими вітальними ресурсами населених пунктів на шляху руху.
     По-друге, мобільність визначається рівнем виробництва залежно від розвитку транспорту, що використовується на даній території, його характеристик (вантажопідйомність, швидкість, економічність, надійність і т.п.), джерел енергопостачання та віддаленості від ремонтно-профілактичних центрів.
     По-третє, економічні чинники проявляються в економічних характеристиках суб'єкта переміщення — це забезпечення фінансовими засобами (або засобами обміну на мобільність), мобільність суб'єкта (вік, енергійність, статус, супроводжуваний вантаж і т.п.) і рівень суб'єкта (індивід, мала група, велика група).
     Політичні чинники обмежують мобільність затратами часу на отримання візи та проходження кордону і митниці; зонами воєннополітичних конфліктів; правовими актами, що визначають мобільність (правила дорожнього руху, закриті зони, статус, прописка, правовий устрій та політичний режим держави і т.п.).
     Соціальні та культурно-духовні чинники також обмежують мобільність. Так, існують обмеження щодо переміщення, пов'язані із щільністю заселення території, наявністю парково- культурних та історичних зон (святі місця, культурні пам'ятники і т.п.), обмеженнями соціокультурної поведінки (свята, що потребують мобільності, культурні заборони і т.д.).
     Таким чином, на прикладі територіальної мобільності можна стверджувати наступне. З одного боку, соціальні чинники зменшують вплив природно-географічних чинників, проте збільшують соціальні обмеження міри життя. З іншого боку, природно-географічні чинники визначають більшу певність і стабільність міри життя і мають об'єктивний характер, у той час як соціальні чинники, і насамперед пов'язані з ними невизначеність та мінливість, проявляються як суб'єктивні чинники.
     Соціально спрямований оптимізм базується на великій суб'єктивності людства стосовно природи, обумовлений швидкістю переміщення, проте водночас оптимізм обмежується песимізмом. Соціально спрямований песимізм викликаний обмеженням свободи соціального суб'єкта соціокультурними нормами та цінностями.
     Соціальними (в широкому розумінні) змінами, що визначають формування загальносвітового простору, є досягнення людством нового рівня обміну речовин, енергії та інформації. Новий рівень обміну речовин характеризується світовим виробництвом та світовою економікою в цілому, загальносвітовою системою шляхів сполучення. Нова якість обміну речовин полягає не лише в збільшенні швидкості та зміні способу обміну речовин у планетарному масштабі, але й у досягненні нової соціальної форми матерії світового масштабу. Соціальна речовина планети, людство в цілому, відіграють дедалі більшу роль у фізичних, хімічних, біологічних обмінах речовин на планеті. Новий рівень обміну енергією полягає в тому, що людина залучає і використовує вже не поверхневі механічні джерела енергії, а її глибинні фізикохімічні ресурси.
     Новий рівень інформації полягає як у зміні способу передачі інформації на різних рівнях (природному — генна інженерія, соціальному — глобальні загальносвітові комп'ютерні мережі та системи інформаційних комунікацій), так і в тому, що якість інформації, в першу чергу соціальної, відіграє дедалі більшу роль в обміні речовин та енергії в цілому. Вищевикладені чинники характеризують «вертикальний» аспект формування світової цивілізації.
     Крім чинників, що визначають збільшення та обмеження міри життя і міри смерті у «вертикальному» аспекті, розглянемо чинники, що визначають «горизонтальний» аспект формування світової цивілізації.
     За часи розвитку локальних цивілізацій перетворення ландшафту досягло такого рівня, що нині можна говорити про глобальну зміну ландшафту Землі в цілому. Технології будівництва, видобувної промисловості дають