спеціальностей, або взяти шефство над учнями, які вияв-ляють особливий інтерес до певних галузей знань, чи бути наставниками педагогічне занедбаних учнів. Батьки мо-жуть брати участь у проведенні з учнями екскурсій, обладнанні школи, допомоги в профорієнтаційній роботі, у ке-рівництві роботою учнівських бригад з ремонту обладнання приладів і наочності.
Для з'ясування можливості залучення батьківської громадськості до виховної роботи з учнями на батьківсь-ких зборах класу пропонують невеличку анкету: «Чим би Ви могли допомогти школі? Яку позакласну виховну ро-боту Ви хотіли б вести в школі? Значну допомогу у вихованні школярів і в роботі з батьками надають батьківські комітети. Починаючи пра-цювати з батьками учнів, класний керівник виявляє най-активніших, серед яких намічає кандидатів до класного гуртка, яких визначає громадянська свідомість, ініціатива, які мають організаторсь-кі здібності, виявляють інтерес до справ класу, люблять ді-тей. Батьківський комітет класу обирають на батьківських зборах. На першому його засіданні класний керівник зна-йомить з типовим Положенням про батьківський комітет загальноосвітньої школи, в якому викладено завдання і зміст роботи членів комітету, їхні права та обов'язки. Оби-рають голову батьківського комітету і відповідальних за окремі види роботи: педагогізацію батьків, культурно-ма-сову, спортивно-оздоровчу роботу, враховуючи здібності, бажання, інтереси членів комітету. Класний батьківський комітет складає план своєї роботи на півріччя, виходячи з місцевих умов і завдань конкретного класу.
У роботі з батьківським комітетом класу педагог пови-нен виявляти тактовність, чуйне, доброзичливе, уважне ставлення до всіх пропозицій батьківського активу, свого колективу.
Аналогічні функції (але вже в масштабах школи) ви-конує загальношкільний батьківський комітет. Сфера його діяльності охоплює піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомогу школі в проведенні ремонту, заготівлі палива, організації літнього відпочин-ку дітей, їх харчування та ін.
Школи повинні підтримувати тісні зв'язки з підприєм-ствами, які надають їм допомогу в зміцненні матеріаль-ної бази, оснащенні навчальних кабінетів обладнанням, апаратурою, комп'ютерною технікою, проведенні ремон-ту тощо. Однак спонсорська діяльність підприємств цим не обмежується, їх працівники керують гуртками в школі, організовують екскурсії учнів на підприємство, допо-магають педагогічному колективу у профорієнтаційній ро-боті, організації виробничої практики. Підприємства не-рідко навіть резервують робочі місця для випускників школи. Виховна роль взаємозв'язків школи і трудового колективу підприємства ще й у тому, що учні прилучають-ся до стосунків, які існують у дорослому колективі, а це є найкращою формою ознайомлення дітей та підлітків з нормами і умовами життя суспільства, підготовки їх до самостійної трудової діяльності. Школа, у свою чергу, до-помагає підприємству в підготовці та святкуванні урочи-стих подій, організації концертів художньої самодіяльно-сті, підвищенні педагогічної культури працівників тощо.
Значну виховну роботу з учнівською молоддю прово-дить Служба у справах неповнолітніх, до складу якої вхо-дять народні депутати, педагоги, представники громадсь-ких організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповно-літніх, забезпечення нормальних умов для їх виховання, охорону їхніх прав.
Педагогічні колективи шкіл повинні підтримувати тіс-ні контакти з кримінальною міліцією у справах неповно-літніх. Така спільна діяльність передбачає попередження правопорушень неповнолітніми; виявлення, припинення умов, що призводять до правопорушень неповнолітні-ми; виявлення дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво; виявлення осіб, які займаються виготовлен-ням та поширенням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, статеву розпусту та ін.
Залучення громадськості до виховної роботи з учнями потребує від школи координування всіх її виховних впли-вів. Тому педагогічний колектив повинен знати умови і специфіку свого мікрорайону, виховні можливості підпри-ємств і установ, продумувати форми участі громадськості в організації виховної роботи з дітьми протягом року, ор-ганізовувати педагогічне навчання представників гро-мадськості, які залучаються до безпосередньої виховної ро-боти зі школярами.
Згідно зі ст. 35 Конституції України, «церква і релі-гійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа— від церкви», що визначає світський характер
У Декларації Генеральної Асамблеї 00Н від 25 листопада 1981 р. сказано, що релігійне вихо-вання дітей здійснюють батьки в «рамках родини» відпо-відно до своїх релігійних переконань. Релігійні організації можуть вести навчання з питань релігії «в місцях для цієї мети пристосованих». Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (ст. 6) передбачає, що «релігійні організації мають право..- створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, використовую-чи для цього приміщення, що їм належать...»
Щоб осягнути масштаби виховного впливу релігії на особистість, на розвиток людських цивілізацій, досить звернутися до тверджень видатних людей про роль релігії у розвитку людства: «Наймудріші і найсильніші народи є водночас найбільш релігійними» (Сократ); «Невизнання Бога є для держави найбільшим лихом, хто підриває ре-лігію, той підриває водночас І основи суспільства» (Платон); «Віра, релігія і моральність — необхідні підпори уся-кого добробуту і ладу» (Вашінгтон).
Церква є педагогічною установою — колективною ін-станцією, що ставить за мету виховання, вдосконалення людського життя.
Значний вплив релігії на виховання дітей у сім'ї пояс-нюється тим, що вона опікується кожною людиною від її народження до смерті. У часи тоталітарно-атеїстичного ре-жиму була нагода переконатися в тому, яких збитків у ви-хованні дітей і молоді, особливо в духовно-моральній сфе-рі, було завдано. «Церква використовує кожну нагоду, — зазначає М. Стельмахович, щоб нагадати батькам про їхній святий виховний обов'язок, а дітям — про необхід-ність їх гарної поведінки. Віра й звичаї християнські, які панують у парафії, створені церквою, є тією духовною ат-мосферою, в якій діти зростають і розвиваються».
Релігія використовує такі засоби виховного впливу: бо-гослужіння і обряди, причастя, сповідь, проповідь, відпу-щення гріхів, благословення, заповіді. Застосовуються й покарання: позбавлення благословення, спокутування гріхів, прокляття, піддавався анафемі.