Біологічні , психологічні , соціологічні пояснення девіації.

Теорії аномії Е . Дюрктейма , Р. Мертона.

Девіація, як вже зазначалося, є результатом протидії нормам будь-якого суспільства. Теоретичний огляд основних концепцій девіації за-свідчує їх комплексно-системний характер. Адже біологічний, пси-хологічний та соціологічний підходи органічно взаємопов'язані, тоб-то інтегровані в єдину, комплексну системну цілісність. Причому со-ціологічний аспект виступає системоорганізуючим чинником, у якому синтезуються біолого-психологічні характеристики. Адже людина — біосоціальна істота. Соціальна суть людини визначає її як особистість за врахування біологічних і психологічних ознак. Саме в цьому поля-гає глибинний зміст соціології людської поведінки, включаючи її від-хилення від норм на рівні правопорушень чи злочинності.

Біологічні теорії девіації (Ломброзо, Шелдон) трактують безпосе-редню фізичну структуру людини (фізичні риси, тілесну будову) як прямий детермінант її девіації (фізичні особливості — причина девіантної поведінки).

Психоаналітична теорія Фрейда доповнює біологічну, наголошую-чи на внутрішньо притаманній особистості конфліктності, яка спричи-няє девіацію.

Соціологічний підхід враховує біопсихологічні фактори для уза-гальнення і втілення в інтегрально-соціальному обсязі. Згідно з со-ціологією девіації остання настає як наслідок різних форм аномії (відсутність норм — Дюркгейм; розрив у системі «цілі — засоби» — Мертон), соціальної дезорганізації (відсутність, послабленість, супереч-ливість норм — Шоу, Маккей), культурної дезорганізації (Селлін, Міллер, Сатерленд, Клауард, Охлін), групової дезорганізації (між владною групою та іншими — Беккер), кримінологічної дезорганізації (Турк, Квінні, Тейлор, Уолтон, Янг).

Основні теорії та концепції девіації

Пояснення | Теорія (концепція) | Теоретик | Основна ідея

Біологічне | Фізичні риси, пов'язані зі схильніст до злочинів | Ломброзо | Фізичні особливості є причиною девіації

Певна фізична будова, що найчастіше зустрічається у девіантів | Шелдон | Те саме

Психологічне | Психоаналітична теорія | Фрейд | Конфліктність, притаманна осо-бистості, спричиняє девіацію

Соціологічне | Аномія | Дюркгейм | Девіація, зокрема самогубство, здійснюється через відсутність норм

Соціальна дезорганізація | Шоу, Маккей | Девіація багатьох видів виникає, коли культурні цінності, норми та соціальні зв'язки відсутні, по-слаблені чи стають суперечли-вими

Аномія | Мертон | Девіація відбувається, коли існує розрив між цілями суспільства та схвалюваними засобами їх досягнення.

Соціокультурні теорії | Селлін, Міл-лер,Сатерленд, Клауард, Охлін | Конфлікти між нормами суб-культури та панівною культурою є причиною девіації

Теорія навішу-вання ярликів | Беккер | Девіація — своєрідний ярлик, яким групи, що мають владу, по-значають поведінку більш слаб-ких груп

Радикальна кримінологія | Турк, Квінні, Тейлор, Уолтон, Янг | Девіація є результатом протидії нормам капіталістичного суспільсва

Перше соцiологiчне пояснення вiдхилу дав Емiль Дюркгейм, який

запропонував теорiю  аномiї. Слово "аномiя" буквально означає

"вiдсутнiсть норм", "вiдсутнiсть нормативностi". Цим термiном Дюркгейм

позначив  ситуацiю, що складається для iндивiдiв та суспiльства, коли 

соцiальнi норми стають взаємно суперечливими, втрачають яснiсть або 

навiть ( для деяких аспектiв соцiальної дiяльностi) взагалi зникають.

Дюркгейм звернув увагу, що такi ситуацiї складаються у часи  криз 

та радикальних соцiальних змiн(наприклад, при спадi дiлової актив-

ностi та невпиннiй iнфляцiї), коли люди втрачають впевненiсть в тому,

що вiд них очікується, i коли їм важко формувати свої дiї в поняттях

узгоджених норм. У такi часи старi норми у поточних умовах не видають-

ся доречними, а норми, що тiльки виникають занадто двозначнi та ще не

досить ясно сформульованi, щоб забезпечити зрозумiлi та ефективнi нас-

танови для поведiнки. За цих обставин, вважав Дюркгейм, можна очикува-

ти зростання масштабiв вiдхильної поведiнки.

Перевiрку цiєї гiпотези вiн провiв шляхом аналiзу статистики са-

могубств, й показав, що у часи швидких економiчних спадiв та пiдйомiв

рiвень самогубств стає вище звичайного. Вiн це пояснював тим, що саме 

у часи швидких змiн вiдбуваються "порушення колективного порядку" (як

вiн це називав), соцiальнi норми руйнуються та вiдбувається дезорiєн-

тацiя людей.

Хоча теорiя Дюркгейма пiддавалася критицi, основна iдея, а саме - 

соцiальної дезорганiзацiї як принципа пояснення вiдхильної поведiнки,

- вважається  загальновизнаною i тепер.

 Термiн соцiальна дезорганiзацiя позначає теж саме, що й аномiя

тобто  такий стан суспiльства, коли цiнностi, норми та соцiальнi зв'яз- 

ки стають хиткими, суперечливими або взагалi зникають.

Це може вiдбуватися через змiшування рiзних расових та етнiчних

або релiгiйних чи "iдеологiйних" груп (тобто груп з рiзними iдео-

логiями; iдеологiйний - це те, що належить до iдеологiї; "iдео-

логiчний" - це те, до чого належить iдеологiя).

Соцiальна дезорiєнтацiя спостерiгається також при високому рiвнi

мiграцiї.

Подальший розвиток теорiя Дюркгейма отримала у працях вiдомого

американського соцiолога Роберта Мертона. Мертон вважає, що причиною

вiдхилу (девiацiї) є розрив мiж цiлями суспiльства та соцiально прий-

нятними засобами їх досягнення. Мається на увазi така ситуацiя, коли у 

бiльшостi випадкiв соцiально прийнятнi засоби не дають можливостi до- 

сягнути мети, що визначається цiннiстю культури.

Мертон це пояснює на прикладi американського суспiльства. В Аме-

рицi бiльшiсть американцiв iх захопленням ставляться до фiнансового

успiху - досягнення багатства є культурною метою.

Соцiально прийнятнi засоби досягнення цiєї мети - це такi тра-

дицiйнi шляхи, як отримання вiдповiдної освiти та влаштування на робо-

ту у торговельну або юридичну фiрму. Але й практика життя, й

спецiальнi дослiдження показують, що для бiльшостi населення цi шляхи

до багатства неможливi. Багато людей не можуть сплачувати за дiйсно

хорошу вищу освiту, а найперспективнiшi фiрми приймають на роботу

тiльки обмежену кiлькiсть фахiвцiв.

Мертон показав, що коли люди переконуються, що фiнансового успiху

неможливо досягти соцiально схвальними засобами - вони можуть вдавати-

ся до багатьох незаконних засобiв досягнення цiєї цiлi - наприклад,

зайнятися рекетом, торговлею наркотиками або спекуляцiєю на скачках.

Мертон iдентифiкував п'ять типiв реагування на дiлему цiлi та за-

собiв, чотири з яких є вiдхильними пристосуваннями до умов аномiї:

1. Перший -  це конформiзм Вiн iснує, коли люди  приймають мету 

матерiального успiху та культурно схваленi засоби її досягнення Така

поведiнка є основою стабiльного суспiльства.

Друге -  це iновацiяколи