НАТО, також називають "верхівку Міністерства оборони, генералітет" (16,7% - у березні, починаючи від червня 28-24%). Неоднозначну думку висловлюють експерти щодо "виробників зброї та спецтехніки": у березні та вересні ця група є майже не значущою (відповідно 4,8% та 2,5%), а в червні та грудні її вага трохи, але зростає (відповідно 10,3% та 14,6%). Так само групу "лідерів підприємств ВПК" від березня до вересня відзначають 4-5% експертів, а в грудні - вже 17,1%. За експертною оцінкою (5-7%) "офіцери ЗС" не є надто зацікавленими в інтеграції з Заходом, як і "керівники військових навчальних закладів" (2-5%). Ситуація майже не змінилася з вересня, окрім незначного зменшення ваги лідируючих груп, та зростання ваги останніх, але це не вплинуло суттєво на порядок розташування.
Експертні оцінки зовнішньополітичного курсу України загалом з точки зору його стабільності, виваженості та передбачуваності різко зросли порівняно з березнем 1997 р. Але надалі вони майже не змінюються, окрім показника "виваженості", щодо якого експерти у вересні висловилися більш негативно, ніж у червні, а у грудні він знову збільшився. В цілому оцінки на кінець 1997 року за всіма трьома показниками майже збігаються (оцінка "передбачуваності" трохи нижче) і дуже близькі до "середньої", тоді як у березні вони більш наближалися до "низької" оцінки.
На тлі грудневої 1997 р. оцінки ситуації стосовно міжнародної безпеки України особливо стає помітним занепокоєння ситуацією у березні 1998 року, коли існування загрози територіальній цілісності зазначають 40,5% експертів і можливість її "виникнення у будь-який момент" - 29,7% (разом - 70,2%). Така стурбованість майже сягає рівня березня 1997 р., коли вона була найвища протягом попереднього року: 31% відзначали реальну наявність загрози, 50% - можливість її виникнення у будь-який момент" (разом 81%). Натомість про відсутність такої та наявність усіх передумов, щоб запобігти її виникненню, кажуть лише 24,3% експертів (у березні 1997 р. було
14,3%, а в грудні - 34,1%). Не заперечують наявність загрози територіальній цілісності України, але чекають її лише через 1-2 роки - 5,4% експертів. Через 3-5 років - не чекає жодний з експертів. Загалом кожний з останніх варіантів не набирає більше 7-9%.
І все ж цей "рівень стурбованості", на нашу думку, більшою мірою відобразив ситуацію внутрішньополітичної нестабільності передвибор чого періоду в Україні та напруги між гілками влади та політичними угрупованнями (партіями), ніж дійсне зростання зовнішньої загрози. Інакше кажучи, він відобразив погіршення потенціалу протидії негативним зовнішнім впливам, а не власне зростання цих впливів.
Отже, початок 1998 року оцінюється експертами доволі низько порівняно з кінцем минулого (і це прогнозувалося експертами УЦДМККС). Про це свідчить низка показників. Так, навесні 1998 р. стан міжнародної безпеки Європи "погіршується" - вважають 20,5% експертів, тоді як у грудні 1997 так думало лише 2,5%; "покращуєть ся" - 25,6%, а в грудні - 46,3%; "залишається незмінним" - майже так само, як і раніше - 48,7% (у грудні - 51,2%). Такий розподіл думок нагадує початок минулого року, коли стан міжнародної безпеки Європи оцінювався дещо схоже: його "покращання" чи "погіршен ня" зазначали відповідно по 24,4% експертів, "залишається незмінним" - 41,5%. Стан міжнародної безпеки України в свою чергу також "погіршується" останнім часом. Так вважають 41% експертів, а "покращується" - 12,8%, "залишається незмінним" - 43,6%; тоді як в грудні було відповідно 26,8% ("погіршується") проти 29,3% ("покращується"), "залишається незмінним" - 36,6%, що вважалося непоганим результатом порівняно з березнем того ж року, коли було 9,5% ("покращується") проти 52,4% ("погіршується"), "залишаєть ся незмінним" - 33,3%. Надалі протягом 1997 р. оцінки в цілому поліпшувалися, а в березні 1998 р. знову спостерігається дещо схожа ситуація. Так само й рівень міжнародних гарантій безпеки України, наданих їй іншими країнами на сучасний момент, який постійно зростав протягом 1997 року, наближаючись до "середнього", тепер дещо впав і став ближче до "низького".
Отже, збіжність тенденцій зміни оцінки (погіршення) стану безпеки у Європі та щодо України скоріше свідчили про зменшення рівня "історичного оптимізму" фахівців у нашій країні, їхня стурбованість перспективами України, ніж про небезпечні зрушення у цих сферах.
У забезпеченні міжнародної безпеки України провідну роль продовжують відігравати "економічні" фактори - 71,8%, та, окрім того, "політичні" - 30,8%. Як і раніше, експерти вважають, що боєздатність ЗС України сьогодні "погіршується" (79,5%), а "покращується" - 0%. Міра, якою можна покладатися на ЗС у забезпеченні національної безпеки, відчутно впала порівняно з минулим роком, коли вага ЗС, за експертною оцінкою, поступово зростала, а тепер наближаєть ся до "низької". Україна більше, ніж у грудні, у реалізації зовнішньо політичних цілей має покладатися на союзників, до яких відносяться передусім Польща, США (стан двосторонніх відносин з якими погіршується - див. далі у цій доповіді), ЄС, країни Балтії, Німеччина, Рада Європи та НАТО. Разом з тим Україна сьогодні "середньою" мірою змушена підпорядковуватися наказам чи очікуванням інших держав або угруповань, навіть якщо інколи це суперечить її національним інтересам; хоча наприкінці року за експертною оцінкою виникло відчуття певного збільшення цієї залежності.
Втім цей показник не можна однозначно позитивно тлумачити - він служить й індикатором зростаючого відчуття незадієності України, її зміщення у "сіру зону" європейської та світової політики.
В цілому оцінюючи зовнішньополітичний курс України за такими характеристиками як стабільність, виваженість та передбачуваність, експерти надали йому навесні 1998 р. оцінки, що близька до "низької". І якщо свого часу зазначені показники різко зросли