Представлення Дюркгейма про основні розділи і галузі соціології у визначеній мері відбиває його погляд на значення тих чи інших сфер соціального життя. Відповідно до цих розподілів розташовувався матеріал у дюркгеймівському «Соціологічному щорічнику». У цілому соціологія поділялася на три основні галузі: соціальну морфологію, соціальну фізіологію і загальну соціологію.

Соціальна морфологія аналогічна анатомії; вона досліджує «субстрат » суспільства, його структуру, матеріальну форму. У її сферу входить вивчення, по-перше, географічної основи життя народів у зв'язку із соціальною організацією, по-друге, народонаселення, його обсягу, щільності, розподілу по території.

Соціальна фізіологія досліджує «життєві прояви суспільств» і охоплює ряд приватних соціальних наук. Вона містить у собі: 1) соціологію релігії; 2) соціологію моралі; 3) юридичну соціологію; 4) економічну соціологію; 5) лінгвістичну соціологію; 6) естечичну соціологію.

Загальна соціологія, подібно до загальної біології, здійснює теоретичний синтез і встановлює найбільш загальні закони; це філософська сторона науки.

III. У пошуках соціальної солідарності:від теорії поділу праці до теорії релігії

Тема соціальної солідарності - головна тема соціології Дюркгейма. Власне кажучи, солідарність для нього - синонім суспільного стану. Його перший лекційний курс у Бордоському університеті був присвячений проблемі соціальної солідарності, а перша книга - обґрунтуванню «солідаризуючій» функції поділу праці. У своєму дослідженні самогубства він зв'язував різні типи цього явища з різним ступенем соціальної згуртованості. Нарешті, останнє значне дослідження французького вченого присвячено доказу тези про те, що створення і підтримка соціальної єдності - основна функція релігійних вірувань і дій.

Дюркгейм був досить плідним автором, хоча і не настільки плідним, як його не менш знаменитий сучасник, німецький соціолог Макс Вебер. Він опублікував чимало статей і незліченну безліч рецензій; багато його статей, лекцій і лекційних курсів опубліковано посмертно.

При житті Дюркгейм видав чотири книги: «Про поділ суспільної праці» (1893), «Метод соціології» (1895), «Самогубство» (1897) і «Елементарні форми релігійного життя» (1912).

Книга «Про поділ суспільної праці» являє собою публікацію успішно захищеної докторської дисертації автора.

Зміст її набагато ширше заголовка і, власне кажучи, складає загальну теорію соціальних систем і їхнього розвитку. Основна мета роботи довести, що, усупереч деяким теоріям, поділ суспільної праці забезпечує соціальну солідарність, чи, іншими словами, виконує моральну функцію. Але за цим формулюванням ховається інша мета, більш значима для автора: довести, що поділ праці - це той фактор, що створює єдність суспільств, у яких традиційні вірування втратили колишню силу і привабливість.

Для обґрунтування цього положення Дюркгейм розвиває теорію, що зводиться до наступного. Якщо в архаїчних («сегментарних») суспільствах соціальна солідарність заснована на повному розчиненні індивідуальних усвідомлень у «колективній свідомості» («механічна солідарність»), то в розвинутих («організованих»)) соціальних системах вона заснована на автономії індивідів, поділі функцій, функціональній взаємозалежності і взаємообміні («органічна солідарність»), причому «колективна свідомість» тут не зникає, але стає більш загальною, невизначеною, її стани стають менш інтенсивними, і вона діє в більш обмеженій сфері. Поділ праці, що розуміється не як чисто економічне, а всеохоплююче соціальне явище - це фактор, що обумовлює перехід від першого типу суспільств до другого.

Автор прагне будувати свою теорію на визначеній емпіричній основі. Як цю основу виступають деякі древні і сучасні системи морально-правових норм, що розрізняються між собою характерними видами санкцій.

Норми з репресивними санкціями, характерні для карного права, служать показниками механічної солідарності; норми з реститутивними (відбудовними) санкціями, характерні для права цивільного, сімейного, договірного, торгового і т.п., служать показниками органічної солідарності. Нижченаведена схема, складена С. Люксом, дає прекрасне представлення про дюркгеймовском опис механічної й органічної солідарності в зв'язку з визначеними типами суспільств .

Загальна схема дюркгеймівського опису механічної й органічної солідарності відповідно до визначених типів суспільств (по С. Люксі)

Механічна солідарність

1) Морфологічна (структурна) основа

- Заснована на подібностях (переважає в менш розвинутих суспільствах);

- Сегментарний тип (спочатку на плановій, потім на територіальній основі);

- Слабка взаємозалежність(відносно слабкі соціальні зв'язки);

- Відносно малий обсяг населення;

- Відносно низька матеріальна і моральна щільність;

2) Типи норм (втілені в праві)

- Правила з репресивними санкціями;

- Перевага карного права;

З а) Формальні ознаки колективної свідомості

- Великий обсяг;

- Висока інтенсивність;

- Висока визначеність;

- Влада групи абсолютна;

3 б) Зміст колективної свідомості

- Високий ступінь релігійності;

- Трансцендентність (панування над інтересами людини і беззаперечність);

- Приписування вищої цінності суспільству й інтересам суспільства як цілого;

- Конкретність і легальний характер;

Органічна солідарність

1) Морфологічна (структурна) основа

- Заснована на поділі праці (переважає в більш розвитих суспільствах);

- Організований тип (злиття ринків і ріст міст);

- Велика взаємозалежність (відносно сильні соціальні зв'язки);

- Вiдносно великий обсяг населення;

- Відносно висока матеріальна і моральна щільність;

2) Типи норм (втілені в праві)

- Правила з реститутивними санкціями;

- Перевага кооперативного права (цивільного, комерційного, процесуального, адміністративного і конституційного);

З а) Формальні ознаки колективної свідомості

- Малий обсяг;

- Низька інтенсивність;

- Низька визначеність;

- Більший простір для індивідуальної ініціативи і рефлексії;

3 б) Зміст колективної свідомості

- Зростаюча світськість;

- Орієнтованість на людину (зв'язок з інтересами людини і відкритість для обговорення);

- Приписування вищої цінності достоїнству індивіда, рівності можливостей, трудовій етиці і соціальній справедливості;

- Абстрактність і загальний характер.

Дюркгеймовская теорія поділу суспільної праці формувалася під впливом («позитивним)) і «негативним») відповідних теорій Конта, Спенсера і Тенісу.

У роботі «Про поділ суспільної праці» еволюціоністський підхід сполучається зі структурно-функціональним. Класифікація автором соціальних структур («сегментарних» і «організованих» суспільств) і розгляд складних суспільств як сполучення простих засновані на еволюціоністському представленні