організаційна система за допомогою розробки структури управління, що відповідають положень і інструкцій дозволяє раціонально використовувати технічні і технологічні засоби, площі і трудові ресурси;*

економічна система являє собою єдність господарських і фінансових процесів і зв'язків;*

соціальна система є сукупністю соціальних відносин, утворених у результаті спільної діяльності, і разом з економічної визначає мети матеріального і духовного виробництва, суспільної політики, формує принципи і методи їхньої організації.

Усі системи взаємозалежні й у своїй єдності складають цілісний соціальний організм. При цьому технічна, технологічна й організаційна системи в сукупності забезпечують і характеризують організаційно-технічну сторону управління, а економічна і соціальна соціально-економічну.

Кожна така система у визначені періоди розвитку соціальних цілих може займати домінуюче положення, характеризуючи тим самим особливості різних частин організаційної структури управління (ведуче положення техніко-технологічних, організаційно-правових, економічних чи соціальних служб), а також пануюче положення в сфері соціального управління представників тих чи інших управлінських професій. При цьому зміна ведучих позицій представників різних управлінських професій відповідає, на наш погляд, циклічному превалюванню те організаційно-технічної, те соціально-економічної сторін управління, а також однієї із систем нижчого рівня.

Висновки

Відомо, що розвиток світового менеджменту в ХХ сторіччі проходило ряд стадій. Спочатку вищі управлінські посади і лідируюче положення в розробці проблем управління займали інженери, що прагне максимально раціоналізувати і механізувати виробництво; на зміну їм прийшли економісти і фінансисти, що бачили головну задачу в одержанні максимуму прибутку за рахунок правильного використання економічних законів і ефективного управління капіталом. Потім наступив період, коли вища ланка управління початок рекрутувати юристів, вважаючи, що головне в менеджменті і бізнесі дотримання встановлених розпоряджень, інструкцій, інших нормативних актів і законності в цілому.

В даний час керуючими вищого рангу і розроблювачами глобальних проблем соціального управління стають вихідці зі структур кадрового менеджменту, тобто персоналознавці, що ставлять у центр сучасної концепції управління Людини. По оцінках ведучих західних дослідників, саме персоналознавці будуть займати лідируючі позиції в керуванні сучасним світом. Іншими совами, сучасний директор це директор по кадрам, кожен керуючий це керуючий персоналом.

Використана література

Особливості соціального управління.

Керування суспільством: проблеми і перспективи.

Соціологія. Підручник / Під ред. Печі. – К., 2000.