Одночасно з вирішенням цих питань і через їх рішення молода людина визначає свою моральну позицію відносно майбутньої трудової діяльності. Це проявляється у соціальній спрямованості вказаних виборів: змісті основних життєвих цілей, конкретних мотивів, а також у вимогах, які ставить перед собою майбутній суб’єкт праці. Від правильного трудового самовизначення залежить майбутнє особистості: її професійно-кваліфікаційний ріст, відношення до праці, задоволеність роботою, активна участь у суспільному житті. Вибір професії являється визначальним моментом у трудовому самовизначенні молодої людини. Професійне самовизначення передбачає позитивне відношення до обраного виду праці і певної професії в процесі оволодіння нею, формування і удосконалення необхідних для даної професії навичок і якостей.

Свобода у виборі професії – важливий показник свободи взагалі, досягнутої суспільством, і виражає міру свободи широких мас працівників від економічної необхідності. Але на практиці вибір професії завжди пов’язаний з певними об’єктивними і суб’єктивними обмеженнями, які являють собою своєрідний прояв необхідності. Найбільш загальним і суттєвим обмеженням свободи у процесі трудового самовизначення молоді являється структура суспільного поділу праці, обумовлена досягнутим рівнем і характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин суспільства. Протиріччя умов і обставин, в яких здійснюється професійний вибір молодих людей, обумовлює труднощі перших кроків на шляху до стійкого самовизначення. Молоде покоління, яке вступає у самостійне трудове життя, прагне знайти, гідне місце для реалізації своїх сил, для самовираження, а суспільство (промисловість, сільське господарство, сфера обслуговування, система освіти і т.п.) може запропонувати певну кількість і якість вакансій, місць праці і навчання. Потреби народного господарства, науки і культури не залежать від престижності професій, оцінки їх привабливості, в той час як особисті професійні плани молоді, як правило, орієнтовані на цікаві, привабливі професії, хоча потреба в таких працівниках тут відносно невелика.

Реально існуючі протиріччя між об’єктивними потребами суспільства в кадрах і професійними нахилами окремих індивідів, протирічча між дійсністю і мрією є дієвими факторами, що визначають масову поведінку людей в процесі трудового самовизначення. Усвідомлення і врахування цих факторів є однією із суттєвих передумов розумної побудови особистістю свого життя. Слід також зауважити, що єдність особистих і суспільних інтересів при виборі професії являється найважливішим фактором адекватного трудового самовизначення молодої людини.

Вибір професії має також і суб’єктивні обмеження. Кожну людину відрізняє ціла сукупність фізичних і духовних здібностей. Здібність до певного виду діяльності базується на цій сукупності, що робить людину, в принципі, придатною до виконання найрізноманітніших видів діяльності.

У цьому плані розвиток якоїсь однієї здібності людини сприяє розвитку його побічних здібностей, а загальний розвиток людини являється запорукою успішності його спеціального розвитку. Це положення відображається у процесах диференціації і синтезі професій. Всебічний розвиток своїх здібностей – призначення, завдання і покликання кожної людини, яка бажає принести максимальну користь суспільству, своїй Батьківщині і яскраво прожити власне життя.

В цілому процес трудового самовизначення передбачає: по-перше, активну, творчу участь особистості у всіх основних видах соціальної діяльності, вибір у кожному з цих видів діяльності конкретних занять, які в найбільшій мірі відповідали б індивідуальним здібностям і суспільним потребам; по-друге, формування внутрішньої потреби у добросовісному виконанні кожного виду соціальної діяльності; по-третє, активну самореалізацію особистості, яка прагне до максимального використання своїх здібностей і можливостей.

Трудове самовизначення особистості не можна розуміти як дію, до якої людина готується все життя і, здійснивши яку, вона може вважати себе повністю реалізованою. Це – частина життєвого шляху людини, важлива ланка у безперервному ланцюгу актів її самореалізації. Тому проблема трудового самовизначення, діалектика його цілей і засобів – одна із основних проблем свідомої побудови життя. Трудове самовизначення являється, з одного боку, важливою складовою частиною цього процесу, умовою повноцінної самореалізації особистості, з другого – підсумком, який складає для індивіда і суспільства самостійну цінність.

Отже, трудове самовизначення являє собою багатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення молодою людиною власних життєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації, а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності.